Вплив розвитку землеробства на інтенсивність ерозійного процесу ґрунтів. Швидкі зміни в степових ландшафтах України. Наукові дослідження в галузі ерозієзнавства, створення Інституту охорони ґрунтів. Принципи виділення ландшафтних територіальних структур.
Аннотация к работе
Проблема захисту ґрунтів Землеробство як спусковий механізм інтенсивного ерозійного процесу разом із скотарством у вигляді єдиного господарчого комплексу, зявилося в проміжку часу 10 000-8000 рр. до н.е. Якщо в Середземноморському регіоні, на Близькому Сході та в Передній Азії, а також в Індії, Китаї та в Північно-Східній Африці цей комплекс став розвиватися у вигляді переважно землеробства, то на території Середньої та Центральної Азії, Аравії, Західної та Південної Африки - як скотарство (Петров, 1998). Локальні (здебільшого) екологічні проблеми були повязані із нестачею земельних ресурсів у густонаселених районах Середземноморя, перевипасами та інтенсивним землеробським використанням ерозійно-небезпечних схилів («Кози зїли Римську імперію»), знищенням лісів і, як наслідок, поширенням ерозії ґрунтів. Починаючи з XVII-XVIII століть, як показують архівні документи, особливу увагу на ерозійні процеси та ґрунтозахисні заходи звертають у Німеччині та Франції. Це повязано з тим, що ерозія ґрунту в деяких країнах набуті ознак національної катастрофи. На території України найбільш швидкі зміни в степових ландшафтах відбулися після переходу чорноморського і азовського степового узбережжя у володіння Російської імперії. Вона повязана з іменем видатного українського вченого, лауреата Державної премії України професора Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова Г.І. Швебса.