Воля як вища психічна функція людини. Психологічна природа волі, її місце у системі психічної саморегуляції поведінки. Особливості та ключові механізми вольової регуляції. Воля як вищий рівень суб’єктної активності. Основні концепції волі в психології.
Аннотация к работе
Проблема волі як проблема самосубєктних відносинЕкспериментально досліджуючи цей процес, вчений робить висновок про те, що до волі, у власному смислі цього слова, відносяться засоби та шляхи панування думки над дією (що підтверджує старе вчення інтелектуалістів). У цьому смислі воля означає панування над дією, яка виконується сама собою; ми тільки створюємо штучні умови для того, щоб дія була виконана; тому воля завжди є не прямим, безпосереднім процесом [2, с.288]. Левіним він готовий «в інтересах найбільш чистого наукового створення понять» відмовитися від терміну «воля» і замість нього ввести термін «підвладні» або «непідвладні дії», або дії, які безпосередньо витікають із сил, що містяться у самій ситуації [2, с. Тим самим фактично була започаткована традиція вивчати волю, вольові процеси не використовуючи поняття «волі», яка збереглася у західній психології аж до 80-х років минулого століття. Він розуміє вольову регуляцію як регуляцію дій або психічних процесів через довільну форму мотивації, а це означає, що «спонукання до дії забезпечується не особливим утворенням - волею, не особливими вольовим мотивами, не особливою потребою у подоланні перешкод, а роботою спільного для будь-якої активності мотиваційного механізму»; «вольове зусилля визначається ситуативною зміною особистісного смислу дії (у більш простих випадках актуалізацією звязку дії зі смисловою сферою особистості)» [4, с.