Проблема вивчення дитини в реформаторській педагогіці кінця ХІХ–початку ХХ століття - Автореферат

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. ПРОБЛЕМА ВИВЧЕННЯ ДИТИНИ В РЕФОРМАТОРСЬКІЙ ПЕДАГОГІЦІ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯРобота виконана у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент, Радул Ольга Сергіївна, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, професор кафедри педагогіки початкової освіти та соціальної педагогіки. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, Кузнецова Олена Юріївна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Захист відбудеться 22 січня 2008 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64 053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сучасні перетворення у суспільному житті викликали зміни філософії освіти, що обумовило перехід до парадигми особистісно-орієнтованого виховання, заснованого на пріоритетності гуманістичних цінностей, першочерговому врахуванні інтересів дитини у навчально-виховному процесі. Опираючись на теорію цілісного розвитку особистості, науковці повязують проблему дитини, насамперед, з вивченням усіх закономірностей її становлення як субєкта освітньо-виховного процесу, з урахуванням усіх аспектів життєдіяльності за допомогою інтеграції зусиль наук соціально-гуманітарного профілю (педагогіки, психології, соціології, біології), на основі ставлення до дитини як самоцінності, до дитинства - як важливого самостійного періоду в житті людини. Саме представники реформаторської педагогіки, спираючись на новітні досягнення філософії, психології, біології, соціології та на довготривалі емпіричні спостереження педагогічного процесу, переважну увагу в дослідженнях приділяли вивченню самої дитини - її психофізичних, розумових та біологічних особливостей. Нарешті, в умовах плюралізму у педагогічній науці, на наш погляд, своєчасним є вивчення особливостей дослідження дитини у реформаторській педагогіці, як течії у світовій педагогіці, яка активно розвивалася протягом XX ст. за кордоном, а впродовж останнього десятиліття набула популярності й в Україні, представлена різними напрямками, що дозволяє широко використовувати порівняльні методи дослідження, визначити підходи, що є актуальними для сучасної педагогічної теорії і практики. Разом з тим узагальнений історіографічний огляд свідчить про те, що питання вивчення дитини у світовій та вітчизняній реформаторській педагогіці кінця ХІХ - початку ХХ століття не були предметом спеціального наукового дослідження, залишаються актуальними і недостатньо вивченими, що й зумовило вибір нами теми дисертації “Проблема вивчення дитини в реформаторській педагогіці кінця ХІХ - початку ХХ століття”.У першому розділі “Теоретичні засади вивчення дитини представниками реформаторської педагогіки” на основі аналізу історико-педагогічної, філософської, природничо-антропологічної літератури та наукових творів педагогів-реформаторів визначено зміст та особливості ґенези предмета дослідження як наукової проблеми; проаналізовано філософсько-теоретичні засади вивчення дитини педагогами-реформаторами, у процесі порівняльного аналізу обґрунтовано концептуальні підходи та особливості бачення даної проблеми представниками різних напрямків реформаторської педагогіки кінця ХІХ - початку ХХ ст. У другому розділі “Особливості вивчення дитини у зарубіжній реформаторській педагогіці кінця ХІХ - початку ХХ століття” під час проведеного історико-педагогічного аналізу, на основі вивчення документів досліджуваного періоду, архівних джерел, періодичних видань, нами було виокремлено етапи вивчення дитини у зарубіжній реформаторській педагогіці, розглянуто особливості вивчення дитини у різних течіях. Третій етап (друга половина 10-х - друга половина 20-х років ХХ ст.) у дослідженні представлено, як етап вивчення дитини, який ґрунтується на цілісному підході до її дослідження. Доведено, що даний етап, при поясненні поведінки дитини, характеризується відмовою від крайнього фізіологізму, дослідження спрямовуються не тільки на вивчення індивідуальності дитини, а й на аналіз соціальних впливів, які визначають розвиток та її поведінку, значну увагу приділяють розгляду дитини як “продукту середовища”, як “соціальної істоти”. На основі аналізу першоджерел та наукової літератури визначено основні моменти цілісного дослідження дитини представниками педології, а саме: вивчення даних про родичів дитини з метою виявлення спадкових впливів; дослідження впливу середовища на дитячу особистість в минулому та теперішньому; вивчення поведінки дитини в процесі виховання; дослідження особливостей організму та стану її здоровя; аналіз шкільних досягнень дитини; дослідження діяльності дитини в колективі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ