Використання народної мови у сфері початкової освіти - фактор, що здатен забезпечити моральний та розумовий прогрес у розвитку народності. Оцінка причин звернення уваги діячів Кирило-Мефодіївського товариства до проблем просвіти українського народу.
Аннотация к работе
Проблема впровадження і використання української мови у сфері освіти на сучасному етапі потребує ґрунтовного аналізу публіцистичної та полемічної спадщини українських вчених підросійської України та їх опонентів у період 1860-1880-х рр. Саме в цей період українська мова робила перші кроки як мова освіти, перш за все початкової. В той же період українофілами та проросійським табором, було сформульовано системи обґрунтування потрібності/непотрібності здійснення початкової освіти для українського простолюду його мовою. Зміст цих аргументацій за освіту українською мовою найбільш яскраво виявився в численних публіцистичних виступах українофілів та консерваторів доби 1860-1880-х рр. та у позиціях представників урядових кіл Російської імперії. Бернштейном було докладно досліджено дискусію 1860-х років що точилася на сторінках часопису українофілів «Основа» стосовно можливості використання української мови в сфері початкової просвіти народу. О преподавании на малорусском языке» (1862 р.) На думку вченого, народні забобони знищуються просвітою, а освіта здатна була припинити ворожнечу польського світу з «русским», а теза про те що розвиток народних мов сприяє різноманітності котра в свою чергу веде до розриву звязку між народами не є вірною оскільки якщо влада буде сприяти розвитку національних мов - то кожна народність буде задоволена.