Необхідність дослідження внутрішньодержавних конфліктогенних чинників, пов’язаних з проблемою національної ідентичності, зокрема проблеми Тибету. Вплив проблеми національно ідентичності на характер еволюції взаємодії між центром та регіонами Китаю.
Аннотация к работе
Проблема Тибету у контексті реалізації КНР стратегії регіонального лідерства конфліктогенний ідентичність регіон центрЦя проблематика зумовила визначення основних завдань даної розвідки: 1) проаналізувати корені та витоки тибетської проблеми; 2) визначити вплив проблеми національно ідентичності на характер еволюції взаємодії між центром та регіонами у КНР; 3) встановити вплив проблеми Тибету щодо механізму міждержавних взаємовідносин у АТР й регіональної системи безпеки. Морозов приходить до висновку: «Фактично, саме прихід КПК до влади в Китаї можна вважати точкою неповернення в тибетсько-китайському конфлікті; якщо в уряду Далайлами і була потенційна можливість досягти компромісу з Гомінданом і зберегти хоча б релігійну і культурну гегемонію (передавши адміністративне, економічне та зовнішньополітичне управління центральному уряду в Нанкіні), то ні про який дійсний компроміс з ідеологізованою військово-політичної машиною китайського комунізму й мови бути не могло - рано чи пізно офіційна ідеологія неминуче поглинула б традиційні інститути влади, а разом з ними - і самобутню тибетську культуру й національну ідентичність» [1]. Разом з тим, з одного боку, проблема загострення відносин між субєктами цих конфліктів як в Тибеті, так і в інших регіонах Китаю, вірогідно може бути використана для гальмування динамічного розвитку країни її основними партнерами-конкурентами на світовій арені - США, Японією, Індією тощо; а з іншого, дестабілізація ситуації в районах проживання нацменшин, в тому числі і Тибетському автономному районі (ТАР), носитиме обмежений характер, оскільки розпад КНР загрожуватиме наслідками, які в декілька разів перевищать політичні дивіденди від тимчасового призупинення її переходу до рангу домінантної держави. В подальшому і до сьогодні підтримка США сепаратистських рухів в ТАР має характер інформаційно-психологічних операцій, що знаходить втілення у різнобічній підтримці діяльності Далайлами XIV і постійному акцентуванні уваги світової громадськості на питанні дотримання прав людини в Тибеті. Культурна революція, яка розпочалася в Тибеті на сім років раніше ніж на основній території КНР (1966-1976 рр.), після широкомасштабного збройного повстання, яке завершилося еміграцією Далайлами у1959 р., продовжила цей процес фізичним руйнуванням унікальних культових споруд Тибету, боротьбою з релігійними проявами й заходами щодо придушення національної ідентичності самих тибетців.