Аналіз філософської та психологічної проблеми свідомості, її зв’язку із буттям, матерією, інформацією, енергією. Історичний екскурс щодо визначення даного феномену, починаючи з античних часів. Розробка гіпотези про позаіндивідуальний характер свідомості.
Аннотация к работе
Костицький М.В., доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, академік НАПРН України, заслужений юрист України, професор кафедри філософії права та юридичної логікиСвідомість як засада буття людини нині слугує предметом аналізу в соціології, мовознавстві, мистецтвознавстві, педагогіці, фізіології вищої нервової діяльності, інформатиці, семіотиці, юриспруденції, а також психології та філософії. Ідеться про проблеми визначення взаємозвязку свідомості й мозку (тіла, власне людини); свідомості та самосвідомості; субєктивності й інтерсубєктивності свідомості; свідомого, підсвідомого, безсвідомого й позасвідомого; інтроспекції та рефлексії; свідомості й пізнання тощо. У філософсько-теологічному контексті епохи Середньовіччя пріоритетне значення мало дослідження внутрішньої ієрархії свідомості: відчуттів, сприймання, мислення, споглядання, осяяння. 192-193] можна тлумачити як розмежування у свідомості трансцендентального й емпіричного, раціонального й ірраціонального, синтетичної єдності свідомості, споглядання, апперцепції як свідомості, що супроводжує перцепцію. Він писав, що свідомість виникає як відображене й осмислене буття, підкреслюючи прагнення обєднати філософський і психологічний підходи до розвязання проблеми свідомості [10, с.6].