Зіставлення некласичних і постнекласичних уявлень про відмінності розуміння Ніцше основ суб’єкта, полемічний контекст тлумачення децентрованості "я" у сучасній зарубіжній філософії. Космологічна концепція Ніцше на основі принципів онтологічної топології.
Аннотация к работе
Дніпропетровський національний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукЗахист відбудеться 27 червня 2001 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.11 при Дніпропетровському Національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49050, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського Національного університету за адресою: 49050, м. Доведено, що розуміння проблеми субєкта і розвитку "Я" у Ніцше є базованим на креативній кореляції таких метафізичних смислоутворень, як: дуальність аполлонічного і діонісичного начал, воля до влади і вічне повернення того ж самого. В контексте сформулированной постановки проблемы впервые проведен комплексный анализ основных положений Ницше в единстве онтологических, гносеологических и аксиологических аспектов, на основе которого доказано, что базой для понимания проблемы субъекта и развития "Я" у Ницше является креативная корреляция таких метафизических смыслообразований, как дуальность аполлонического и дионисического начал, воля к власти и вечное возвращение того же самого. Опровергается распространенное в постмодернизме мнение, которое представляет Ницше как сторонника децентрированного "Я" и получает развитие точка зрения, согласно которой хотя Ницше и соглашается с тем, что замкнутый в своей самотождественности "Я" картезианский субъект есть иллюзия, он отвергает идею дезинтеграции "Я" как форму нигилизма и призывает к развитию субъективности, интегрированной с учетом и дионисического и аполлонического начал; в качестве ориентира для построения такой новой, интегрированной субъективности, он выдвигает идеал сверхчеловека.Рецепція культурних феноменів, якими є предметні утілення філософської думки (ідеї, теорії, системи поглядів), здійснена в історичному дискурсі, дозволяє не тільки розкрити їхній зміст із погляду самосвідомості культури, що знаходиться у русі, у становленні, але також і визначити можливі напрямки для ампліфікативних дій - у тому числі й у перспективі комунікативно-ідентифікаційної інтеркультурної компаративістики. На думку дисертанта, філософія Фрідріха Ніцше як обєкт історико-філософського дослідження органічно корелює із усіма відзначеними вище аспектами науково-теоретичної і культурно-ідентифікаційної актуальності. У результаті дослідники постали перед обличчям величезних просторів невідомого їм раніше Ніцше. Важливим наслідком такого високого інтелектуального "попиту" стає не тільки зміна відношення до німецького мислителя, що у цілому позбавляється набутій у минулому ідеологізації і, як уже відзначалося, перетворюється у власне філософське, професійно-академічне; істотно те, що змінюється і положення "самого" Ніцше в знаково-смисловій топології культурного простору сучасного Заходу, в ідейно-теоретичному (і ширше - світоглядному) складі його спадщини експлікативно розкривається ціннісний зміст. Компаративність застосовувалася в сполученні з історизмом, як комплексно-аналітична процедура багатоцільового призначення; її задачею була, по-перше, порівняльна аналітика персонального плану, тематизована такими описами, як: Ніцше - Платон - Сократ, Ніцше - Декарт, Ніцше - Шопенгауер, Ніцше - Кант; по-друге, вона використовувалася як метод концептуального порівняння, у проблемних полях: розвиток "Я" у Ніцше і християнство, розвиток "Я" і буддизм, - із виходом у компаративістику більш широкого, традиційного плану, до зіставлення духовно-онтологічних реалій Заходу і Сходу.Перший розділ дисертації - "Огляд літератури по темі дисертації і методологія дослідження" - присвячений аналізу джерел, які репрезентують проблему субєкта і розвитку "Я" в творчості Ф.Ніцше у історико-філософському та предметному планах. Проводячи огляд літератури, дисертант прагнув розкрити характер та зміст культурно-онтологічних і ідейно-теоретичних передумов, що сприяли встановленню в історії європейської думки екзистенціально-антропологічного підходу до філософського розуміння субєкта, визначити специфіку тлумачення Ніцше субєкта і виявити особливості трактування ним проблеми субєкта і розвитку "Я" як метафізичної проблеми. Значну увагу приділено літературі, у якій відбивається тематика рецепції Ніцше на сучасному Заході; з метою висвітлення цієї тематики проаналізовані численні монографічні дослідження та публікації періодичних видань. Суттєву сторону першого розділу посідає робота у напрямку історико-філософської компаративістики, адже в сучасній літературі багато уваги приділяється визначенню місця і ролі філософії Ніцше в світовій мислительній традиції. Дисертант проаналізував джерела, у яких відображена специфікована тематизація дослідницьких напрямків "Ніцше і Україна", "Ніцше і Росія", вивчаючи відповідну літературу початку ХХ ст., роботи радянського періоду, а також сучасні праці українських та російських вчених.