Головні парадигми становлення особистості в соціальній філософії, їх суперечності та взаємодотичність, структурованість даного процесу, його етапи та значення, роль і місце культури. Особливості самореалізації особистості в умовах маргінальних процесів.
Аннотация к работе
Проблема становлення особистості в системі «індивід - суспільство» (філософсько-культурологічний аналіз)Це зумовлено, насамперед, надзвичайним місцем, яке в усі часи займала особистість в системі «індивід - суспільство», а також тією роллю, яку вона відігравала в ефективному функціонуванні цієї системи. А це неодмінно повязано з тим, як вказана суспільна система впливатиме на процес розвитку індивіда в цілому і становлення його особистості, а також «задіюватиме» весь потенціал особистості кожного індивіда - його здібності, знання, уміння, навики, потреби, інтереси, цілі, ідеали, вольовий потенціал тощо. Відлагоджено «працюють» не тільки механізми буття суспільства в цілому, але й механізми життєдіяльності індивіда, формування його особистості. Актуальність теми: До нинішнього віку становлення особистості як одна з фундаментальних проблем буття індивіда і суспільства було органічно «вплетене» в коло проблем, які визначали сутність будь-якої моделі соціуму. Саме він сформував нову світоглядну парадигму особистості, яка радикальним чином узабарвила її життєдіяльность як проблему сенсожиттєву для індивіда та соціуму і одночасно глибоко інтимну для кожної особистості.В цьому контексті потрібно зазначити таке: в процесі становлення особистості в структурі сутнісних сил індивіда закладаються і поступово стають домінантними саме такі елементи цієї структури, які репрезентують активно - творчий, постійно - пошуковий характер системи соціальних сил особистості в цілому. Таким чином, процес становлення особистості шляхом зміни структури її сутнісних сил, як і діяльнісним способом в кінцевому підсумку характеризується переходом від зовнішньодетермінованого індивіда до внутрішньодетермінованого, до такого, який свою життдіяльність будує в контексті потреби власної самості, індивідуальності, особистісної цілісності. Саме в ці періоди змінюється змістовний механізм становлення особистості, і саме в такі періоди індивід (як і суспільство в цілому) обтяжений проблемою пошуку головних засад становлення власної особистості. А це вирішальною мірою залежить від того, як вона побудує свої відносини з індивідом, особистістю, індивідуальністю. А масштаб самореалізації порівнюється з масштабом смисложиттєвих сподівань особистості в умовах того соціуму, де здійснюється життєдіяльність цієї особистості.