Дослідження напрямків соціальної опіки дітей біженців Першої світової війни за доби Української Центральної Ради. Побудова вертикалі органів для допомоги біженцям в часи Української Народної Республіки. Роль етнічних комітетів у роботі з біженцями.
Аннотация к работе
ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ БІЖЕНЦІВ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ЗА ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИПерш за все, слід зазначити, що ще за доби Російської імперії, надзвичайно важливим напрямом допомоги з боку держави та громадськості стала соціальна опіка дітей біженців, оскільки вони були найбільш незахищеною групою у сприйнятті негативних суспільних виявів. Серед дітей у кращому моральному стані були ті, хто перебував із батьками чи родичами. Серед завдань, які належало вирішити, були: ліквідація колишніх царських структур допомоги біженцям та передача цих установ відповідним українським; створення власної вертикалі біженецьких органів; упорядкування розрізненої діяльності, насамперед етнічних комітетів та їхнє підпорядкування єдиному керівництву; налагодження механізму фінансування потреб біженців, розробка власного бюджету в цій галузі; врегулювання проблем біженців у губерніях, на які до осені 1917 р. не поширювалася влада Генерального секретаріату (Катеринославська, Харківська, Херсонська, Таврійська); підготовка та реалізація положень плану реевакуації біженців; залучення до розвязання проблеми повернення додому біженців владних структур Австро-Угорщини та Німеччини; організація соціального захисту прибулих біженців з Радянської Росії у прикордонні українські губернії тощо [1, 247]. На підставі аналізу документа, можна встановити, що в українських губерніях функціонували 7 типів закладів опіки - інтернати, гуртожитки, притулки, навчальні майстерні, початкові школи, притулки-«вогнища» й ясла-«вогнища» (дві останні категорії стосувалися опіки лише дітей, молодших семи років), які охоплювали всі вікові категорії дітей-біженців. Так, у прифронтовій Волинській губ., за неповними даними, 16404 дитини опікувалися 120 закладами різного спрямування, з яких у віданні Волинської губернської земської управи перебували 44 притулки, де проживали 2200 дітей, а також 134 школи, які відвідували 6700 учнів [7, 13зв.].