Вплив філософсько-теологічних ідей патристики і схоластики на неотомістське розуміння людиною цілі свого життя, залежність тлумачення сенсу життя від світоглядної картини світу. Характерні особливості тлумачення філософами польського неотомізму поняття.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана на кафедрі філософії Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Волинка Григорій Іванович, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри філософії Ларіонова Вікторія Костянтинівна, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри філософії; Захист відбудеться «1» березня 2011 року о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.13 Національного педагогічного університету імені М.П. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Характерною ознакою нашого часу є відмова від метанаративів, які раніше забезпечували цілісне бачення світу і людини, закладали фундамент для ієрархії цінностей, що конституювала смисл людського існування. Процес глобалізації зводиться передусім до певної стандартизації реклами чи товарів, а не до утвердження універсальних істин, які могли б по-справжньому обєднати людство. Привертаючи свою увагу до злободенних проблем людства (відчуження, несправедливі умови праці, експлуатація, порушення прав особистості, тортури й переслідування інакомислячих в тоталітарних країнах, розпад інституту сімї, зростання кількості людей з суїцидальними нахилами, немотивоване насилля й тероризм), неотомісти вбачають їхнє коріння передусім в забуванні людиною духовних основ власного буття, у надмірному зануренні в матеріальну дійсність, де людина націлена на володіння речами й сама перетворюється у річ, товар, безособове «Воно». Більшість сучасних авторів, що працюють над проблемою сенсу життя людини, розглядають поняття «сенс» відірвано від загального культурного контексту епохи, не розуміючи, що для подолання екзистенційної кризи особистості потрібно досліджувати не її наслідки, а трансцендентальні умови можливості наявності сенсу і логоцентричності взагалі. З метою розкриття проблеми смислу життя через поняття «внутрішній світ» та «внутрішній досвід» особистості у дослідженні застосовуються герменевтичні процедури пояснення, розуміння та тлумачення.Такі мислителі як Е.Жильсон, Ж.Марітен, К.Войтила, М.Кромпец, С.Свежавський, Ю.Жицінські, а також близькі їм за духом Г.Марсель, К.Ясперс, Р.Гвардіні, Е.Корет, Ю.Бохенський, Ф.Коплстон, Г.Честертон обстоюють думку, що новоєвропейська парадигма філософування, емансипуючи людину, духовно ізолюючи її від буття Бога і абсолютної істини, насправді дегуманізує, знищує людську свободу, а відтак і особистість. Через свободу людина набуває гідність, яка преображає «людину плотську», перетворює її з раба власних пристрастей на «людину духовну», відкриваючи в ній особливий метафізичний вимір. Першим завданням є вияснити, що робить людину людиною, або ще є специфічно людського в людині. З одного боку, патристами долається античне, занадто абстрактне розуміння творця космосу як першодвигуна (форми форм), і пропонується бачення Бога як люблячої Особистості, що має свій особливий Промисел про людину. Далі докладно розбирається теза про те, що християнський космос є людиноцентричний, а світогляд християнина є «теоцентричним гуманізмом» (вислів Ж.Марітена), адже Бог стає людиною, втілюється в людське тіло для того, щоб людина могла преобразитися і уподібнитися до Бога.Неотомізм вкрай актуальний для того, щоб запобігти багатьом збоченням та перекрученням, якими повна сучасна постмодерна культура. ХХІ ст. є те, що вони концентруються на критиці сучасної (переважно постмодерністської) філософії з позицій християнської метафізичної традиції, показуючи, що деконструкція традиційних філософських категорій унеможливлює теоретичну рефлексію над питанням сенсу життя людини. В рамках філософії неотомізму виявляється недостатність класичних категорій томізму для філософської рефлексії над проблемою сенсу людського життя. Акцент на ситуації «закинутості» людини в світ, де особистість нівельована і відчужена, споріднює польський неотомізм з релігійним екзистенціалізмом, а аналіз «внутрішнього світу» людини, онтичних структур її свідомості дає підстави для проведення паралелей між неотомізмом та феноменологією. В неотомістській картині світу простежується прямий звязок між наявністю в картині світу Бога (а разом з ним логоцентричності, ієрархії цінностей, моральних критеріїв) та смислом життя особистості.