Реконструкція поглядів Г. С. Сковороди на цінність людської особистості та її смисло-життєві пріоритети. Дослідження питання місця й ролі аскетики в антропології та етиці українського мислителя. Паралелі між концепцією Сковороди і східними вченнями.
Аннотация к работе
Проблема самореалізації особистості в творчості Григорія Сковороди в аспекті синтезу філософсько-релігійних традицій Сходу і ЗаходуДана тема займала особливе місце і в творчості Г.Сковороди, оскільки науку про людину та її щастя мислитель вважав головною, найважливішою з усіх наук. Вивчаючи творчість Григорія Сковороди, широкі філософські погляди котрого явно не вписувалися в рамки тодішнього офіційного тлумачення як християнства, так і філософії взагалі, на наш погляд, можна зробити, можливо, дещо несподіваний висновок, що його творчі здобутки є своєрідним фокусом, де переломлюються як західні, так і східні традиції розвитку людини. Так, наприклад, можна сказати, що маючи тенденцію до самозаглиблення, навіть якщо точніше виразитися, володіючи медитативною практикою (саме такий висновок можна зробити з платонівського діалогу «Бенкет», де наводиться розповідь Алківіада про те, що якось під час облоги Потідеї Сократ, заглибившись в свої думки, простояв не сходячи з місця цілу добу), цей філософ, однак, на відміну від представників східних релігійно-філософських систем, займав в житті активну громадянську позицію і це в значній мірі визначало його світоглядні позиції і сам спосіб життя. На відміну від Сходу, де філософія та наука практично не існували поза контекстом релігійності, і тому філософські дослідження були переважно прерогативою касти жерців, в Давній Греції філософами, вченими ставали переважно світські люди. Демократичні засади грецького суспільства давали можливість трансформувати езотеричний шлях отримання знань, котрі на Сході передавалися безпосередньо від учителя до учня через складну систему посвячень, в екзотеричний, тобто робили ці знання в принципі доступними для всіх бажаючих їх отримати вільних громадян.