Слов"яни як одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення, історичні пам"ятки та джерела, що засвідчують їх походження та етапи становлення. Свідчення про територію розселення слов"ян-венедів. Роль мовознавчої науки в вирішенні даної проблеми.
Аннотация к работе
Проблема походження словян в історіографії Словяни - одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення. Найдавніша дунайська концепція повязана з імям літописця Нестора, який писав у своїй «Повести временных лет»: «…по довгих же часах сіли словяни по Дунаєві, де є нині Угорська земля і Болгарська. Незважаючи на критику з боку ряду дослідників, вона й донині має своїх послідовників як серед лінгвістів (О.М. Трубачов), так і серед археологів 1). І. Третя, найчисленніша група дослідників - істориків-медієвістів, лінгвістів, археологів - розміщує давніх словян між Дніпром і Віслою в північному лісовому або південному лісостеповому регіонах (Л. Нідерле, М. Фасмер, Н.А. Шахматов, В.П. Петров, Ф.П. Філін та ін.). Йордан, Прокопій Кесарійський, Менандр Протиктор, Феофілакт Сімокатта, Маврикій Стратег знають словян під іменем венедів, антів та склавінів і характеризують їх як численний народ, що бере активну участь в історичних подіях Південної та Південно-Східної Європи.