Порядок проведення феноменологічного аналізу системи сприйняття. Характеристика культурно-історичної функції аромату як носія смислу, ключової одиниці одоративної складової світу. Головні причини витиску одоративної складової на маргінальні позиції.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.Н. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Робота виконана в Харківському національному університеті ім. Захист відбудеться 30 травня о 15-15 годині на засіданні спеціалізованної вченої ради Д.64.051.06 при Харківському національному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім.Зрозуміло, що культура як “місце присутності людини”, як спосіб збереження смислів, в історичній ретроспекції і перспективі могла реалізовуватися і сприйматися завдяки сенсориці людини. Наприклад, нюхова складова сенсорики відіграє важливішу роль в культурі, ніж це було прийнято вважати до цих пір. Якщо ж говорити про “культурну” складову, то з розвитком прямоходження людини і як слідства - переважання візуальної оцінки світу, людство віднесло нюх до “тваринних” відчуттів, максимально розвинувши в себе зорове сприйняття, “забувши” про нюхові навички. Ця обставина відображає тенденцію розвитку всієї європейської культури, візуалізованої за своєю природою, і дає можливість аналізувати і нюх, і аромат з екологічних позицій, не ранжуючи системи сприйняття людини і не віддаючи перевагу візуальній інформації перед іншими типами “знань”, наявних в світі. Обидва вони були суперечниками рецепторних концепцій сприйняття, що панували в сенсуалістичній психології, і бачили “задачу” сприйняття в осягненні предметних значень, що відкривали поле діяльності для людини, що сприймає.У “Вступі” обгрунтовано актуальність теми, визначено мету і задачі дослідження, окреслено ступінь розробки проблеми, описано джерелознавчу базу, теоретичні та методологічні засади дисертації, визначено наукову новизну та можливості практичного застосування її результатів.Екологічний підхід передбачає, що все те, що оточує людину, не поділяється нею на світ природній та штучний, це реальність життя, яка живе за екологічними законами - правилами, що прийнятні для людини в цілому, для людини як елементу світу, який проявляє себе тільки через людину, тому що тільки з її появою світ став “оточуючим”, отримав певне значення. Так само, як не розділяє навколишнє середовище на природне та штучне людина, так само недоречно розривати і саму людину (як частину світу) на тіло і душу, визначати в ній “високі” і “низькі” чуття, “тваринне” та “людське”. З екологічної ж точки зору сприйняття - це активний процес, знання не “приходить” звідкись, а людина набуває його з навичками оглядання, слухання, дотику, нюхання. По-друге, вона містить нове уявлення щодо інформації для сприйняття, яка існує у вигляді інформації про навколишній світ та інформації про самого спостерігача (при зоровому сприйнятті в поле зору людини потрапляє і частина її власного тіла (кінчик носу, кінцівки), при одоро-сприйнятті ми відчуваємо свій запах, а при аудіо-сприйнятті чуємо власне тіло (звуки при ковтанні, диханні, ходінні)). “Природньою” причиною розташування нюху на нижніх сходах сенсорної ієрархії є той факт, що генетично нюх може бути найдавнішим з усіх наших чуттів, і що саме він “…мав перевагу на ранній стадії розвитку людини, коли її мудрість була мудрістю нюху…” Вважається також, що саме нюх є першим чуттям, що зявляється у новонароджених.