Роль С. Гогоцького у розвитку філософської думки в Україні. Збагачення української філософії досягненнями німецької класичної філософії як найбільша заслуга мислителя. Аналіз антропологічних поглядів представника київської школи філософського теїзму.
Аннотация к работе
Навчально-науковий Гуманітарний інститут Національного авіаційного університету Проблема людини у філософії С. У статті досліджується антропологічний аспект філософії С. Ключові слова:теїзм, людина, гармонія, пізнання,німецька класична філософія. В статье исследуется антропологический аспект философии С.Українських мислителів від часів Київської Русі найбільше цікавили і хвилювали саме питання сутності людини, можливостей її самовдосконалення, досягнення гармонії, як зовнішньої, так і внутрішньої. Як знання, яке, в гармонії з вірою, дозволяє людині глибоко осмислити себе, глибини своєї душі і наблизитись до своєї істинної сутності: людини, створеної за образом і подобою Бога. «Основні, позитивні думки Гегеля - визнання, що весь світ є повний одним розумом і виявляє в усіх частинах один верховний план, ніби маючи одну мету, одну ціль: визнання усіх окремих предметів звязаними між собою, як ступені одного розвитку; ці твердження про гармонійність та внутрішній розпорядок речей у світі звязані з визнанням у світі Божественної сили, що творить і впорядковує світ. Гогоцький розробив власну систему поглядів на світ, людину, межі, можливості і цілі пізнання світу людиною; суспільство і виклав їх у своїх історико-філософських працях . Гогоцький пише: «Природа складає той світ, в якому, незважаючи на все розмаїття його творінь, починаючи від зціплення молекул до живого організму - підкоряється тільки сліпому та несвідомому закону причинного звязку явищ і визначається тільки дією чогось іншого і взаємною дією одного на друге: тоді як в сфері свідомої істоти - в розвитку її свідомого психічного життя, в проявах права, моралі, мистецтва та ін., причинна течія явищ одушевляється притаманною їй метою - її ж власною самосвідомістю і вдосконаленням свого виразу «І на кінець треба відмітити, що точне і ґрунтовне усвідомлення відмінності природи від морального життя і складає найглибший і постійний предмет не тільки науки в загальному сенсі слова, але й всього життя.Гогоцький намагається вирішити провідне питання української філософії - сутності буття людини як створеної за образом і подобою Бога. Гогоцький прагне озброїти її у нелегкому шляху до висот духовності вірою і знаннями, істинними знаннями, що розвивають людський дух. Основою переконання філософа про нерозривний звязок віри і знання, яке він утверджує у своїй філософії, стала філософія І. Канта.