Проблема лідерства Індонезії в політико-безпековому співробітництві АСЕАН - Статья

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса ШевченкаРозглядаються концептуальні засади і практичні аспекти здійснення політики Джакарти в питанні посилення регіональної інтеграції в безпековій сфері в АСЕАН. Виявлено, що ключова роль Індонезії у розбудові Політико-безпекової спільноти АСЕАН полягає у забезпеченні інноваційних ідей та політичних концепцій, а також у формуванні регіонального порядку денного, у звязку з чим було імплементовано відповідні угоди та висунуто ряд регіональних ініціатив у сфері зовнішньої політики та оборони. Особливу увагу в статті приділено посередництву Індонезії у врегулюванні конфліктів та кризових ситуацій між державами-членами АСЕАН і її активній участі у боротьбі з тероризмом. Автором зроблено висновок, що характер лідерства Індонезії, а саме її схильність до використання інструментів «мякої сили», зумовлений основоположними принципами функціонування АСЕАН і може бути ефективним при відповідності загальноприйнятим інтересам, ідентичностям та цілям інших держав-членів. The core principles of ASEAN functioning determine the degree and nature of Member States’ leadership in the region.Це пояснюється наступними факторами: низькою економічною взаємозалежністю між Індонезією та її сусідами, пошуком країною потенційних партнерів за межами регіону та розбіжністю в інтересах країн-членів щодо ключових аспектів регіональної інтеграції, а саме: важливість економічного фактора для Тайланду, Малайзії та Сінгапуру та безпекового для Індонезії, особливо в тому, що стосується стабільності і збереження незалежності регіону від впливу зовнішніх сил. У цьому звязку мета статті полягає у виявленні ролі та характеру впливу Індонезії в процесі здійснення багатосторонньої дипломатії в рамках АСЕАН в політико-безпековій сфері, виокремленні інструментів і форм її реалізації при врахуванні специфіки відносин держав у регіоні Південно-Східної Азії. Криза лідерства Індонезії в АСЕАН після падіння режиму Сухарто була принаймні частково подолана з приходом до влади президента Юдойоно, коли політична стабілізація та економічне зростання дозволили країні відновити свою традиційно активну політику в регіоні. Це саме можна сказати і про Політико-безпекову спільноту АСЕАН, ідея створення якої переважним чином була розроблена міністром закордонних справ Індонезії в ході головування країни в АСЕАН у 2003 р. Основний проект створення даної структури був прийнятий невдовзі після 9-го саміту АСЕАН в ході укладення Другої декларації згоди Балі, в якій знайшло відображення зобовязання держав щодо таких компонентів, як нормотворчість, попередження і вирішення конфліктів, постконфліктне миробудівництво та формування Політико-безпекової спільноти спочатку до 2020 року, а потім до 2015 р. [3]. індонезія дипломатія азіяВраховуючи все вище зазначене, можна зробити висновок, що «Шлях АСЕАН» здійснює визначальний вплив на ступінь та характер лідерства, яке держави-члени можуть здійснювати в регіоні. Матеріальні силові ресурси (військові чи економічні) та реалізацію влади шляхом примусу поступились місцем мяким інструментам забезпечення регіонального лідерства. Ключова роль Джакарти у розбудові Політико-безпекової спільноти АСЕАН полягає у висуненні інноваційних ідей та політичних концепцій, формуванні регіонального порядку денного та сприяння створенню регіональної архітектури безпеки. Якщо говорити про перспективи політики Індонезії щодо інтеграції в рамках АСЕАН за президенства Джоко Відодо, то, на наш погляд, вона мало чим відрізнятиметься від політики його попередників і тим більш нема підстав говорити, що цей вектор втратить свою важливість для Індонезії. Це зумовлено тим, що АСЕАН досі розглядається керівництвом країни як центр архітектури безпеки в Південно-Східній Азії і основний інструмент для підтримання регіональної стабільності, а також як передумова для здійснення політики Джакарти в інших багатосторонніх структурах співробітництва.