Узагальнення усіх попередніх наукових зацікавлень мислителя, що виявляється у спробі синтезу філософії, соціології, психології та природничих наук. Визначення єдності науки та мистецтва та уточнення понятійного апарату дослідження художньої творчості.
Аннотация к работе
Проблема художньої творчості у спадщині Д.Це стало теоретичною передумовою подальших наукових розвідок у сфері психології творчості Д. Овсянико-Куликовського. Головна увага в статті приділяється узагальненням усіх попередніх наукових зацікавлень мислителя, що виявляється у спробі синтезу філософії, соціології, психології та природничих наук. Овсянико-Куликовський доводить тісний звязок науки і мистецтва, який виявляється у прагнення до істини. Мислитель розвиває ідею єдності науки та мистецтва та уточнює понятійний апарат наукового дослідження художньої творчості. Овсянико-Куликовский доказывает тесную связь науки и искусства, которая проявляется в стремлении к истине.Овсянико-Куликовський навіть схильний вважати, що між наукою і мистецтвом більше подібного, ніж вважав В. Бєлінський. Зокрема, якщо митець, спостерігаючи явища життя, переносить їх у свій твір в тому вигляді, в якому їх спостерігає, не вносячи жодних змін, то ми маємо спостережувану художню творчість. У випадку, коли ж художній твір постає результатом комбінування образів і подій у потрібному митцеві напрямі, тобто здійснюючи відбувається своєрідний досвід над дійсністю, ми маємо справу з досвідною (експериментальною) художньою творчістю. Овсянико-Куликовський відштовхується від «елементарних основних істин психології», зокрема, твердження про те, що «душа людська замкнута і непроникна, що її зміст, включаючи сюди і думку, не передається, не переноситься від людини до людини, що взаємне розуміння, навіть при найкращих умовах, може бути тільки відносним і ніколи не буває повним» [6. с.37]. Адже, кожна людина прагне зрозуміти художній твір насамперед для себе, «в інтересах своєї думки», в той час як митець творить його для себе.