Розгляд внутрішніх протиріч в гуманістичній концепції письменника та її кореляції з християнським гуманізмом. Характеристика особливостей основних складових нової соціалістичної духовності та горьківського гуманізму у публіцистиці М. Горького 1930 року.
Аннотация к работе
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.І. Проблема гуманізму в публіцистиці М.Захист відбудеться “27” червня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.05 Таврійського національного університету імені В. І. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету імені В. І. Горького, що знайшла найбільш яскраве втілення в публіцистиці письменника 1930-х років і мала могутній вплив на всю літературу соцреалізму. У роботі простежується доля поняття «соціальний ідеалізм», який за радянських часів витісняє правда «керівної ідеї» - «пролетарський гуманізм». Горького 1920-1930-х років - «маленької, але величної людини» («пробуджена особистість» - соціалістичний лідер - майбутня Людина людства), показано його внутрішню суперечність.У радянському літературознавстві протягом багатьох років горькознавство мало статус пріоритетної галузі досліджень. Горького за радянських часів у цілому висвітлювалася однобоко, спрощено, нерідко зводилася до комплексу загальновідомих ідей, що стали основою методу соцреалізму (позитивний герой, виробнича тема, пафос колективізму тощо). Горького іноді обертається спробами репрезентувати його у спрощено-негативному світлі. Якщо зважити на те, що проблематика цих виступів обумовлена найважливішими історичними й духовними подіями революційної епохи (криза гуманістичної свідомості, світові війни, більшовицька соціальна утопія, мрія про соціалістичну надлюдину), то осмислення їх потрактувань Горьким дозволить краще зрозуміти творчу індивідуальність письменника, роль якого в радянській літературі важко переоцінити. Його підкреслений антропоцентризм нерідко вступає у протиріччя із традиційними уявленнями про гуманізм, що найяскравіше проявляється саме в публіцистиці, яка є квінтесенцію світогляду письменника.Горького» представлено огляд наукових та критичних публікацій, присвячених проблемам горьківського гуманізму, виявлено головні дискусійні питання, окреслено сучасні підходи до їх вивчення. Горького в літературно-критичних дискусіях кінця 1920-х років» проаналізовано статті пролетарських та рапповських критиків, опубліковані в журналах «На посту», «На литературном посту», «Прожектор», «Новый мир», «Печать и революция». Горький був не більш авторитетною фігурою, ніж будь-який інший письменник; інтерпретація його творів зводилася до зясування їх «класової природи», при цьому М. Луначарського, автори яких висловилися щодо основних напрямків полеміки 1920-х років, формуючи «правильну» точку зору на горьківську творчість: було закрито питання про ніцшеанство письменника, головним героєм його творчості став пролетаріат, меншовицькими названі критичні відгуки на повість «Мать», М. Горького виголошують філософські опозиції «природа/людина», «стихія/культура», що набувають особливого значення в публіцистиці радянського періоду.