Проблема буття у філософії Античності. Проблема буття і пізнання. Категорії буття світу та людини (метафізика), його форми (реальне, позірне, світ фізичних та психічних станів та природний світ). Релігійний світогляд та філософська теорія буття.
Аннотация к работе
ЗАПОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА ІНЖЕНЕРНА АКАДЕМІЯ На тему: Проблема буття і небуття : релігійне філософське вирішенняЗаймаючись буттям, пошуками буття, філософія, як і колись, відстоює свою специфіку перед наукою релігією, мистецтвом, виявляє унікальний і своєрідний предмет своїх досліджень, що не зводиться знання, ні до віри, не відкривається адекватно ні в раціональних абстракціях ні в містичній інтуїції, хоча те і інше є моментами філософського пізнання.Представники першої філософської школи Античності, мілетської школи, що виникла наприкінці VII в. до н. е. у місті Мілет, - Фалес, Анаксимандр і Анаксимен бачили таку першооснову в матеріальному, речовинному началі. Засновник школи Фалес, один із семи давньогрецьких мудреців, вважав такою першоосновою воду. Анаксимен такою першоосновою називає повітря, що, розряджаючись, перетворюється на вогонь, а при згущенні - у вітер, туман, воду, землю, камінь. Анаксимандр вважав, що першоосновою не може бути жодна з відомих нам чотирьох стихій - земля, вода, повітря, вогонь, а першоосновою є апейрон - безмежна невизначена матерія, що завдяки властивим їй протилежностям - теплому і холодному, сухому і вологому - породжує все у світі. Вогонь, згущуючись, перетворюється в повітря, повітря - у воду, а вода - у землю і навпаки.Центральне місце в середньовічній філософії займає онтологічна проблема - проблема буття. І хоча конкретне трактування цієї проблеми в Августина, Еригуени, Аквінського різне, усі вони, про що було вже сказано вище, виходили з принципу креаціонізму - створення світу Богом з нічого. Таким чином, хоча середньовічна філософія і не заперечує буття світу, його обєктивного існування, вона проводить розмежування між буттям речей світу, усього, що в ньому існує, у тому числі і нашого мислення, і буттям Бога. Сутність у речах Аквінський ототожнює з формою, природою, "щойніс-тю", тим загальним, що властиве речам одного роду або виду. Кожна річ як творіння має потенційність, можливість стати особливим творінням, актуалізуватися, набути буття.На думку Хайдеггера, філософія не є і не може бути наукою, як вважала метафізика від Платона й Аристотеля до Ніцше. Філософствує кожна людина, оскільки в філософії людина ставить себе під питання і тільки через неї людина може одержати якусь відповідь на проблему буття. Але філософствує людина не завжди, а тільки тоді, коли буває в "фундаментальному настрої", що Хайдеггер визначає як ностальгія. "Свідомість є буття, для якого в його бутті стоїть питання про його буття, - пише Сартр, - оскільки це буття припускає інше, ніж воно, буття" [3, с. Завдяки свідомості людина є тією істотою, що порушує питання про буття, знає про своє буття.Воно належить до числа найширших і виражає все те, що реально існує: предмети, речі, властивості, звязки обєктів, численні вияви свідомості людини і суспільства, чуття, розуму. Він доводив, що буття переходить у "небуття", а все у світі є становленням. Вона обєктивна і тому, що початковим, первісним у ній є природна реальність, яка розвивається за певними законами, незалежними від людини і людства; і тому, що кожна людина і кожне покоління людей отримують "другу природу" незалежно від своїх бажань та інтересів. Отже, комбінації розглянутих та інших форм, родів та видів буття містять у собі: • буття речей (тіл), явищ і процесів, яке, у свою чергу, поділяється на буття речей, явищ, процесів, станів природи, буття природи як цілого і буття речей і процесів, створених людиною; Усі форми, роди і види буття ще поділяються за рівнями свого існування на актуальне (дійсне) буття і потенційне (можливе) буття, а також ціннісне буття.Важливим джерелом формування релігії був пошук людиною відповіді на питання життя і смерті. Релігія проголосила людині можливість такого спасіння, вказала шлях до нього. Релігійний світогляд спирається не на знання і логічні наукові аргументи, хоч у сучасних релігійних вченнях, зокрема в неотомізмі, це широко використовується ("принцип гармонії науки і релігії"), а на віру, надприродне (трансцендентне), що обґрунтовується релігійною догматикою. Бринтон, вважає, що не релігія походить із міфології, а міфологія породжується релігією. Розрізняючи міфологію і релігію німецький філософ і психолог Вільгельм Вундт (1832-1920) писав, що релігія існує лише там, де є віра у богів, а міфологія, крім цього, охоплює віру в духів, демонів, душі людей і тварин.Онтологія (грец. ontos - єство, logos - вчення) - філософське вчення, яке досліджує сутність буття світу, глибинну основу (субстанцію) всього сущого - постійні (атрибути) і змінні (модуси) властивості світу речей: матерія, рух, розвиток, простір, час, звязки, взаємодії, структури тощо. Існуючи в єдності, що утворює цілісний світ явищ, процесів, предметів, речей, буття є диференційованим, структурованим, істотно різноманітним. Обґрунтовуючи його, Арістотель виходив з того, що річ - це все те, чому притаманне самостійне, незалежне, стихійне існування у просторі й часі.