Дослідження проблеми батьківсько-дитячих стосунків, де вирішальну роль для розвитку дитини відіграють стосунки із близькими дорослими. Визначення впливу цих відносин на становлення особистості дитини, а також на особливості організації виховної практики.
Аннотация к работе
Проблема батьківсько-дитячих стосунків у психологіїПро значимість даної проблеми свідчить той факт, що багато авторитетних психологічних теорій, таких як психоаналіз, біхевіоризм або гуманістична психологія, не залишили без уваги цю проблему, розглядаючи взаємини батьків і дитини як важливе джерело дитячого розвитку. дитина дорослий особистість виховний На батьківсько-дитячих стосунках позначається тип сімї, позиція, що займають дорослі, стислі відносини і та роль, що вони відводять дитині в сімї. Bell розробили динамічну двухфакторну модель батьківського ставлення, де один із факторів відбиває емоційне ставлення до дитини: «прийняття-відкидання», а інший стиль поведінки батьків: «автономія-контроль». Батькам необхідно грамотно виховувати дитину, щоб виростити повноцінного члена суспільства, не нанести дитині важкої психологічної травми, що може накласти відбиток на все його подальше життя. Дитина відчуває, що батько або мати його не люблять, тяготяться ним, хоча стороннім може здаватися, що батьки досить уважні до неї.