Специфічні особливості музично-звукового компонента екранного образу. Загальні закономірності взаємовідносин людини з музичним мистецтвом. Механізм сприйняття глядачем екранного образу. Основні музично-звукові структури в контексті екранного образу.
Аннотация к работе
Культура України.Аналізуються функції музично-звукового компонента в межах структури екранного образу. Ключові слова: екранний образ, відео, аудіо, музично-звуковий ряд. Ключевые слова: экранный образ, видео, аудио, музыкально-звуковой ряд. Мета статті - визначити специфічні особливості музично-звукового компонента екранного образу. Завдання: виокремити музично-звукові структури, які наявні в контексті аудіовізуального образу з метою їх детального аналізу.4) засіб, що сформований в екранних мистецтвах, - і, таким чином, заслуговує на особливу увагу як субєкт теоретичних досліджень і творчий засіб, що потребує від режисера ерудиції, знання природи екранних мистецтв, законів режисури та наявності відчуття міри [2, с. Якщо абстрагуватися від факту цілісності екранного образу, зумовленого його синтетичною природою, і звернутися до звукової сторони екранного образу як предмета окремого розгляду, можна спостерігати певні моменти в процесі його побудови зі сторони звуку (під час створення екранного образу) і позначити ті чи інші елементи, або процеси, або специфіку співвідношення систем ВІДЕО / АУДІО відповідно до вимог аудіовізуальної логіки. В екранних мистецтвах існує схема «режисер - глядач - режисер», де носієм ідеї та естетичного переживання є синтетичний екранний образ. Згідно із законами екранної режисури, музика (звук) розглядається у сфері взаємовідносин між звуковою та візуальною складовими екранного образу, і, як наслідок, сприйняття цієї складової екранного тексту глядачем зміщується в іншу сферу, ніж у ситуації «музика - слухач». Психологія екранного сприйняття передбачає два канали сприйняття - візуальний і слуховий, де в процесі сприйняття пріоритетним є один із них (залежно від того, який саме подаватиметься режисером як текст на екрані) [4].Часто трапляються моменти, коли як музика лунає певний звуковий тон - електронне vibrato; шум, наприклад, вітру, інтерпретований за допомогою можливостей синтезатора; той чи інший семпл як виразник смислу, ритм як ініціатор темпоритму екранної дії, тембр як характеристика героя і багато іншого і, нарешті, тиша - у вигляді шумів, створених низькими динамічними рівнями, мікрофонних пауз і, у виняткових випадках (як дуже специфічний засіб), короткочасної повної відсутності звуку. Винятком можуть бути випадки, коли екранне драматургічне завдання збігається зі специфікою музичного матеріалу, наприклад, у тому разі, якщо кінець титрів як фігура завершення екранної дії збігається з музичним кадансом (кінцевий зворот у музиці). Відстань від одного обєкта до іншого, яка не зазначена в кадрі, можна відтворити засобом «наближення» та «віддалення» (посилення й ослаблення гучності звучання) шумів, відповідних ситуації в кадрі. Цим звуком (або шумом) може бути звук двигуна автомобіля, хода натовпу з барабанами і співом «Харе Крішна!» тощо. Простір, що відображений звуком, ґрунтується насамперед на рівні реверберації, який надає потрібному звуку ефекту віддаленості, - але водночас цей звук слід обробити еквалайзером стосовно смуги високих частот і потім дещо зменшити рівень гучності.ряду можуть бути використані будь-які інструменти, що не належать до історично сформованої структури симфонічного оркестру (наприклад, народні інструменти), а також синтезовані звучання.