Дар слова як засіб вираження різноманітних процесів внутрішнього життя людини, засіб живого спілкування. Голос, жести, міміка, рухи тіла оратора як засіб впливу на розум і волю співгромадян. Естетична сутність і мовна виразність ораторського мистецтва.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Київський національний торговельно-економічний університет Реферат з дисципліни "Етика бізнесу" на тему: "Про ораторське мистецтво: якості оратора, слово, аудиторія"Ораторське мистецтво в найпростіших формах зявляється з виникненням людського суспільства. Дар слова, як кращий засіб вираження різноманітних процесів внутрішнього життя людини, як могутнє знаряддя підкорення своїй волі інших, як засіб живого спілкування, по своїй сутності став основою у твердженні могутності людини і людства. Слово фіксує попередній розвиток суспільства й супроводжує його подальший прогрес. Дар слова взагалі незначно відрізнявся від інших видів внутрішньої діяльності людини, що виражалась словом. Лише пізніше, на вищому етапі розвитку людини і суспільства, зявилася постійна потреба в слові, що повинне переконувати.Ломоносов писав, що крім вміння висловлюватись в оратора повинен бути ще чистий, звучний і приємний голос. Якщо при цьому оратор своїм голосом не зловживає, не відволікає звучністю своєї мови від її змісту, якщо подих, оратора вільно і легко керується, можна вважати, що він майстер своєї справи, тому що не кожного природа обдаровує музичним чи просто привабливим голосом. Як часто, слухаючи публічну мову, кожний з нас відчуває, що оратор кричить, а не говорить, не приділяючи уваги не тільки на конкретний зміст власної мови, але і на те, що людей у невеликому залі не так багато, отже, варто говорити спокійніше. Жест - рух голови, тіла, руки або ноги, який візуально виражає те, що в мові передається словами. З цього випливає, що жести мають доповнювати мову і не виражати нічого іншого, крім того, про що говорить промовець.Але при цьому самі емоції по їхньому характері (а не по ступені прояву) звичайно класифікуються психологією на позитивні і негативні. Якби справа обстояла саме так, то в мистецтві художники всіляко уникали б зображувати, відтворювати смутні чи сумні картини, зокрема, у театрі не існувало би жанру драми, а тим більше трагедії, джерела якої сходять до давньогрецької античності. Так чи тільки мистецтво, звертаючи до різних сторін дійсності, збуджує в людях негативні емоції і почуття? Не було, немає і неможливе пізнання соціального життя, що обходило би явища і факти лише тому, що вони можуть породжувати в людях негативні емоції: засмучувати, чи засмучувати ж викликати жах, страх. Почуття, переживання і пізнання лише позитивних явищ, безсумнівно, збіднило б людство і, будучи однобічним, неповним, стало б однієї з істотних причин, що гальмують суспільний прогрес.Культура мови вимагає, щоб оратор вмів вибирати і вживати такі слова, що найбільше точно виражали би зміст його мови, його думки і почуття. Пороховщіков говорив про те, що людська мова була б досконалою, якби могла передавати думки з такою ж точністю, як дзеркало відбиває світлові промені. Чистота рідної мови часом засмічується вживанням слів і словосполучень з іншої мови. Тому невірний наголос не тільки затрудняє розуміння змісту лекції, але і знижає авторитет лектора, викликає відчуження слухачів, що вимогливо відносяться до його мови. Горький з цього приводу говорив: "Потрібно, щоб мова була проста, ясна, точна,-тоді вона красива і зрозуміла, тоді усе, що ви скажете цією мовою, пролунає сильно і ясно".Оратору дуже легко втратити спілкування з аудиторією, якщо тільки час від часу поглядати у вікно, оглядати стіни, опускати очі на підлогу і піднімати їх до стелі, розглядати руки, уткнуться в замітки. Такий оратор, що не вміє налагодити спілкування зі слухачами, найчастіше прибігає до всіх прийомів, не зупиняючи на жодному. Але ніщо не призводить навколишніх у таку зніяковілість, як порожній погляд, тобто манера дивитися на людей, як у порожній простір. Слухач відразу зауважує це і завжди трохи в образі на оратора.Разом із загальним ростом культури в нашій країні ускладнюються задачі ораторського мистецтва і зростають вимоги, що предявляються до рівня культури ораторського мистецтва. У нашій країні маються всі можливості, щоб більш успішно розвивалося й удосконалювалося ораторське мистецтво. Всебічний аналіз ораторського мистецтва надає підставу зробити насамперед висновок про те, що це суспільне явище класове й історичне. Значний вплив на розвиток красномовства мала і має боротьба у середині пануючого класу, між різними партіями, групами, угрупованнями експлуататорських класів з питань форм керування, режиму влади, напрямку внутрішньої і зовнішньої політики і т.д. Успіх кожного оратора, його роль і авторитет у кінцевому рахунку завжди залежать від того, у якому ступені він виражає думки, почуття, настрою, прагнення, інтереси мас, класів, націй, окремих соціальних шарів і груп.