Аналіз змін і доповнень, внесених в Кримінально-виконавчий кодекс України (КВК) відносно інституту правового статусу засуджених. Розгляд недоліків окремих норм КВК та шляхи усунення протирічь, які виникли у зв"язку з прийняттям певних законів України.
Аннотация к работе
Лисодєд O.B., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного юридичного університету імені Ярослава МудрогоУ статті аналізуються зміни й доповнення, внесені в Кримінально-виконавчий кодекс України за останні три роки відносно інституту правового статусу засуджених в Україні. Тільки за три останні роки за ініціативи різних субєктів Верховною Радою України було прийнято десять законів України, якими вносились зміни й доповнення в Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК України) і які суттєво удосконалили правовий статус засуджених, закріпили нові права засуджених, встановили гарантії чи визначили механізм реалізації вже існуючих прав засуджених, покращили порядок і умови виконання окремих видів кримінальних покарань. 8 квітня 2014 р. був прийнятий досить серйозний Закон України № 1186-VII «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів» [1], яким внесено зміни й доповнення більш ніж до 50 статей КВК України. 8 КВК України, яка встановлює основні права засуджених, була доповнена частиною п’ятою щодо заборони безпідставного примусового переривання сну засуджених у нічний час, в тому числі виключно для здійснення перевірки засуджених, та частиною шостою, яка встановлює, що керівник адміністрації установи виконання покарань несе персональну відповідальність за розміщення засуджених, що прибули до установи, і при цьому забороняється розміщення таких осіб у приміщеннях разом із особами, що мають дві й більше судимостей, а також особами, які можуть негативно на них вплинути за своїми психологічними якостями. У зв’язку з цим, відповідні зміни внесені: в статті 30-35 КВК України стосовно виконання покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; статті 36-37, 3-40 КВК України - стосовно виконання покарання у вигляді громадських робіт; статті 41-42, 44-46 КВК України - стосовно виконання виправних робіт; ст.