Обґрунтування заперечення автором статті усталеної в європейській історико-філософській думці інтелектуальної звички тлумачити філософську теорію О. Шпенґлера песимістичною. Розгортання пізнавальної активності людини в її історико-логічному вимірі.
Аннотация к работе
ПРО КРИЗУ ІДЕНТИЧНОСТІ ІНТЕРПРЕТАЦІЙ ФІЛОСОФІЇ ОСВАЛЬДА ШПЕНҐЛЕРАДостатньо згадати інтелектуальну звичку тлумачення песимістичного сенсу буття людини, яка склалася і закріпилася у західноєвропейській філософській та соціологічній думці ХІХ-ХХ ст. теоріями А. Так кожен альтернативний погляд на буття суспільства як можливість прояву інтелектуальної пізнавальної та соціальної свободи для багатьох із нас розкриває нам ілюзорність, хибність наших бажань, помислів та інтерпретацій інших, незіставних з нашими теорій та практичних дій. Окрім того, звільнення цивілізаційного знання та пізнання від оманливих стереотипних міркувань у сфері філософських знань сприяє звільненню пізнавальної практики людини від інерційності як хибного методу активізації інтелектуальних уявлень щодо соціальної значущості тої чи тої філософської теорії. Стереотипи повсякденної дослідницької поведінки виступають як передумови пізнання та інтерпретації соціальних фактів пізнавального оптимізму (чи песимізму) як на рівні самої теорії, так і буденної повсякденності життєдіяльності людини, пересічного громадянина своєї епохи. З погляду біхевіористської концепції “стимул-реакція” співвідношення песимізму та оптимізму, їх роль у динаміці розвитку філософського знання можнливо проінтерпретувати у такий спосіб: поява кожної песимістичної філософської парадигми виступає як стимул для відповідної інтелектуальної реакції у вигляді оптимістичних міркувань стосовно будь-якої філософської проблеми, що хвилювала мислителів кожної історичної епохи.