Обґрунтування недосконалості нормативно-правового забезпечення кримінально-виконавчої діяльності. Шляхи, форми і засоби досягнення мети та ключові етапи реалізації завдань концепції удосконалення діяльності органів та установ виконання покарань.
Аннотация к работе
ПРО ДЕЯКІ ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ТА УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ У ПРОЕКТАХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ТА НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛАХВ умовах реформування органів кримінальної юстиції [1, 3], зокрема органів та установ виконання покарань (УВП) [2], нагальним є створення відповідної нормативно-правової бази їх діяльності, яка б, з одного боку, увібрала позитивні результати вітчизняної практики, а з другого, відобразила найефективніші форми та методи функціонування таких органів і установ за кордоном [3, 268]. У контексті ж системного підходу до вирішення завдань щодо реформування органів виконання покарань проблематика досліджена недостатньо, що й обумовило вибір теми цієї роботи.Як показало вивчення нормативно-правових джерел, що визначають зміст діяльності КВІ, жоден із законів (КВК України, Закон України «Про Державну кримінальновиконавчу службу України» тощо) не встановлює завдань, повязаних із предметом адміністративного права, тобто жодного стосунку до реалізації норм Кодексу України про адміністративні правопорушення КВІ не мають. Так, Державним департаментом України з питань виконання покарань (ДДУПВП) у 2010 році був розроблений власний проект Концепції державної програми розвитку ДКВС України на період до 2015 року. Адже термін «концепція» означає систему доказів певного походження, систему поглядів на те чи інше явище [6, 452], а «програма» наперед продуманий план якої-небудь діяльності, роботи [6, 966]; перше більшою мірою стосується визначення змісту управлінської діяльності Президента України (наприклад, указ Президента України від 25 квітня 2007 року «Про затвердження Концепції реформування Державної кримінальновиконавчої служби України» [7]), а друге діяльності Кабінету Міністрів України (зокрема, таку назву має Державна програма покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, затверджена 13 серпня 2006 року постановою № 1090 [8]). Тільки у 2009 році з порушенням процесуальних строків, передбачених статтями 241, 256 КПК України, суди розглянули 5,8 тис. справ, або 3,1% від усіх тих, провадження з яких закінчено; залишалися нерозглянутими 39,6 тис. справ (17% від кількості тих, що перебували у провадженні судів); 3,2 тис. справ, у яких підсудні трималися під вартою, залишилися нерозглянутими на початок 20009 року, впродовж 2009 року суди відклали розгляд 145,8 тис.