Розгляд історичних подій відновлення торгових комунікацій від Києва до важливіших центрів Західної Русі та Мазовії. Дослідження боротьби за різні ділянки шляху між галицько-волинськими й литовськими князями. Відбиття заголи, поновлення ходи по Прип’яті.
ПРО БУГО-ПРИПЯТСЬКИЙ ШЛЯХ У СЕРЕДИНІ XIV ст.Землі вздовж Припяті зберігали певну незалежність, знаходячись під впливом галицько-волинських князів. Згадка про дітей може вказувати на те, що на 1331 р. хтось із відомих синів Наримунта - Михайло, Семен-Феодосій, Пунігайло (?), Олександр, Юрій, Патрикій26 - був уже дорослим і міг тримати новгородські «пригороди», як і землі в Поліссі й Східній Волині. Джерела згадують, що Гедимін тричі воював з татарами: 1324 р., 1336 р., (?) р.39 Певно, що в цих війнах не могло обійтися без одного з найстарших синів Гедиміна - Наримунта, володіння якого були найближчими до південноруських володінь Золотої Орди. Значення Пінська (та й усього регіону) підтверджується надзвичайно великими розмірами його городища (більше 2 га) і дуже потужним культурним шаром (більше 5 м на території дитинця), серед якого значна частина належить до XIV ст.48 Існують повідомлення, що Пінськ був ще в Київській Русі складочним пунктом галицької солі на соляному шляху з Галичини до Києва, що було одним із факторів економічного значення міста в давньоруський час49. Дослідник вважав цей шлях основним і датував масове надходження празьких грошів 1378-1419 рр.64Надходження нової хвилі європейського срібла - празьких грошів - до Східної Європи, імовірно, повязано з активізацією життя на Буго-Припятській магістралі наприкінці першої половини - у середині XIV ст.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
