Встановлення специфіки творення, умови переходу самостійних частин мови у службові. Дослідження структурних особливостей однокомпонентних і багатокомпонентних прийменникових еквівалентів і виявлення розрядів прийменникових еквівалентів за походженням.
Аннотация к работе
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукНауковий керівник: доктор філологічних наук, професор Загнітко Анатолій Панасович, Донецький національний університет, завідувач кафедри української мови та прикладної лінгвістики, Міністерство освіти і науки України Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Олексенко Володимир Павлович, директор Інституту філології та журналістики, Херсонський державний університет, завідувач кафедри журналістики, Міністерство освіти і науки України кандидат філологічних наук, доцент Куцова Раїса Адамівна, Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, доцент кафедри української мови, Міністерство освіти і науки України. Захист відбудеться 17 лютого 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К11.051.10 у Донецькому національному університеті за адресою : 83055, м.Останнім часом суттєво активізувалося зацікавлення функційно-комунікативним і семантично-структурним виявом прийменників та їхніх еквівалентів з прагненням встановити їхній відносно викінчений реєстр та подати належне лексикографічне тлумачення. Фінкеля постало спробою осмислення переходу повнозначних частин мови в прийменникові конструкції та узагальнення шляхів переходу, ступеня завершеності цього явища, спробою аналізу їхньої семантики, структури, але проблема еквівалентності у своєму теоретичному обміркуванні не заторкувалася (О.М. Мета роботи зумовлює розвязання завдань: 1) проаналізувати еволюцію поглядів на еквівалентність слова і сформувати основні теоретичні та практичні засади у вивченні прийменникових еквівалентів; 2) встановити специфіку творення, умови переходу самостійних частин мови у службові; 3) дослідити структурні особливості однокомпонентних і багатокомпонентних прийменникових еквівалентів і виявити розряди прийменникових еквівалентів за походженням; 4) визначити обсяг і межі синтетичних та аналітичних прийменникових еквівалентів; 5) зясувати семантико-функційну типологію прийменникових еквівалентів; 6) розкрити роль і місце допоміжних компонентів у формуванні семантики аналітичних прийменникових еквівалентів; 7) виявити основні чинники, що впливають на нормативне / ненормативне вживання прийменникових еквівалентів. Методика дослідження має комплексний характер, який полягає у використанні низки методів та прийомів, що зумовлено метою і конкретними завданнями: описовий метод використано для характеристики досліджуваних мовних явищ з синхронійного погляду; компонентний аналіз, за допомогою якого визначено походження компонентів прийменникових еквівалентів; структурний аналіз, що встановлює кількість компонентів у складі аналітичних прийменникових еквівалентів; дистрибутивний, який дозволяє здійснювати семантичну класифікацію прийменникових еквівалентів, розглядаючи їх у відповідному контексті. Теоретичне значення роботи полягає у поглибленому обґрунтуванні концептуального тлумачення еквівалентності загалом та прийменникової еквівалентності зокрема, встановленні диференційних ознак прийменникових еквівалентів, визначенні співвідношення прийменникових еквівалентів з первинними і вторинними елементами прийменникової системи, зясуванні структурної і семантичної типології прийменникових еквівалентів, характеристиці кількісних виявів семантичних груп прийменникових еквівалентів.Смирницький та ін.; охарактеризовано критерії виділення слова з тексту і його класифікації: 1) у слові поєднані риси сучасної одиниці мовлення й одиниці, яка своїм корінням заглиблена у минуле, що залишає у слові обовязковий елемент; 2) у слові поєднано те, що слово означає, і те, на позначення яких явищ, предметів, дій використовується слово; 3) у слові як одиниці мовлення поєднані три структури: фонетична, граматична і значеннєва; кожна з них у межах слова має власне значення, організаційну структуру, способи вираження; 4) слово є одиницею двох систем - лексики і граматики, й одночасно воно виступає безпосереднім учасником комунікативної організації мовлення (за Н.Ю.