Оновленння дефініції поняття приватного права України як системи юридичних норм, що врегульовують на засадах формальної рівності суспільні відносини між юридично правоздатними особами. Сутність приватно-правового методу регулювання суспільних відносин.
Аннотация к работе
Спеціальність 12.00.01 - Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових ученьРобота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України. РАБІНОВИЧ Петро Мойсейович, член-кореспондент Академії правових наук України, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри теорії та історії держави і права Провідна установа Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України, кафедра теорії держави і права (м. Захист відбудеться „26” січня 2007 року о „14-00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м.Актуальність теоретичних досліджень приватного права зумовлюється тим, що у чинному законодавстві України закладено принципово новий для вітчизняної юриспруденції підхід до розуміння приватного права, чим зумовлена й потреба в його подальшому вивченні та виявленні критеріїв виокремлення в структурі системи права. Такі дослідження сприятимуть оптимізації чинного законодавства, більш ефективному застосуванню приватно-правових норм та дадуть змогу науково обґрунтувати практичні рекомендації щодо розмежування сфер регулятивної дії між основними кодифікованими актами у сфері приватного права України. Окремі методологічні проблеми приватного права (як-от поняття приватного права, його система, предмет і метод регулювання, закономірності взаємодії приватного й публічного інтересів у цій галузі, поняття та критерії виокремлення приватного права) привертали увагу як вітчизняних дослідників (наприклад, О.Банчука, О.Вінник, О.Гончарук, А.Довгерта, С.Дністрянського, Г.Знаменського, О.Крупчана, В.Мадіссона, О.Мережка, О.Огоновського, П.Рабіновича, В.Селіванова, М.Сібільова, Є.Харитонова, О.Харитонової та інш.), так і зарубіжних вчених (зокрема М.Агаркова, С.Алєксєєва, Н.Асланяна, М.Байтіна, С.Братуся, А.Вєнєдіктова, А.Вітченка, А.Галєсніка, Л.Гервагена, Д.Гєнкіна, А.Дарвіної, Л.Дюгі, А.Екімова, О.Йоффе, Р.Ієрінга, М.Карєвої, М.Коркунова, К.Маштакова, С.Муромцева, Є.Пашуканіса, Л.Петражицького, Й.Покровського, П.Стучки, Б.Черепахіна, М.Шаргородського, Г.Шершенєвіча та інш.). Для досягнення цієї мети необхідно було розвязати такі завдання: 1) дослідити еволюцію наукових підходів стосовно місця приватного права в структурі системи права та пояснити причини їхніх кардинальних змін на різних етапах розвитку вітчизняного правознавства; 2) уточнити вихідні методологічні засади системного дослідження приватного права як складової частини обєктивного права, зокрема виявити його роль в структурі права України; 3) виявити критерії виокремлення в структурі останнього саме приватного права; 4) конкретизувати уявлення про формальну рівність субєктів правовідносин як визначальний показник приватно-правової природи останніх; 5) запропонувати оновлене визначення поняття приватного права України; 6) зясувати структурні закономірності системи приватного права України та, з огляду на них, обґрунтувати його структуру; 7) сформулювати пропозиції щодо вдосконалення деяких засадничих норм у сфері приватного права. З-поміж загальнонаукових методів використовувалися, зокрема, такі як історичний (для дослідження розвитку науково-доктринальних поглядів про приватне право як структурну складову системи права), системно-структурний (у звязку із дослідженням структури системи приватного права України), формально-логічний (при встановленні місця приватного права у структурі системи позитивного права), діалектико-логічний (для дослідження взаємодії приватного права та публічного права), аналізу і синтезу (зокрема, при формулюванні визначення поняття приватного права), а зі спеціально-юридичних методів - догматичний (задля виявлення критеріїв виокремлення приватного права в структурі системи обєктивного юридичного права, а також у процесі встановлення критеріїв поділу приватного права на окремі структурні утворення) і порівняльно-юридичний (для додаткового обґрунтування положень про фундаментальність дихотомічного поділу права).“Розвиток теоретичних поглядів вітчизняних правознавців щодо місця приватного права у структурі системи права (огляд літератури за темою дисертаційного дослідження)” аналізуються наукові підходи до розуміння приватного права та його місця в системі права протягом дореволюційного, радянського та сучасного періодів розвитку юридичної науки. Представники дореволюційної правової доктрини визнавали, що поділ обєктивного права на дві частини - право приватне (цивільне) та право публічне - є справжнім „здобутком юридичної науки” і становить базу для наукової та практичної класифікації правових явищ.