Сукупність теоретичних, методологічних і практичних проблем приватизації державного майна. Формування мотиваційних механізмів відродження і розвитку виробничо-інвестиційних спроможностей об’єктів власності в різні періоди трансформації їх наповнення.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Приватизація у промисловому секторі економіки УкраїниНауковий керівник - доктор економічних наук, професор Тимошенко Лідія Михайлівна, Дніпропетровський державний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин і бізнесу Зайцева Людмила Михайлівна, Українська Академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економіки та менеджменту кандидат економічних наук, доцент Дідик Людмила Михайлівна, Національна гірнича академія України Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економічного аналізу та фінансів Захист відбудеться “26 ”вересня 2000 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.03 у Дніпропетровському державному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49600 м. З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Дніпропетровського державного університету за адресою: 49050 ДСП, м. В дисертації досліджено сукупність теоретичних, методологічних і практичних проблем приватизації державного майна і формування мотиваційних механізмів відродження і розвитку виробничо-інвестиційних спроможностей обєктів власності в різні періоди трансформації їх майнового наповнення.Ринкова трансформація тотально одержавленої економіки передбачає роздержавлення і приватизацію як обовязкові умови реформування, тобто послаблення економічних функцій держави і відповідне посилення господарської самостійності всіх інших субєктів господарювання. Україна, не маючи власного проекту зміни управлінської моделі державного сектора економіки з відчуженням майнових прав, запозичила модель усунення монополії держави на власність, узагальнену західноєвропейським терміном “приватизація”. Процес приватизації, як захід, спрямований на усунення монополії держави на власність, скорочення державного сектору та утворення багатоукладної економіки, організаційно розпочався в Україні весною 1992 року. Реально оцінюючи наслідки перетворень власності по узагальнюючих соціально-економічних показниках розвитку національної економіки, можна стверджувати, що сформований недержавний сектор економіки в силу прийнятих механізмів і орієнтирів роздержавлення не здатний суттєво впливати на економічну систему. Серйозні упущення в економічній літературі з питань суті і природи процесів трансформації власності в постсоціалістичному суспільстві, відсутність в наукових джерелах чітко обгрунтованої концепції проведення приватизації в економіці стагнації, а також недостатність вивчення і ефективності здійснення зміни власника державного майна стали підставою для вибору теми дисертаційної роботи.Основні висновки та результати наукового дослідження, зводяться до наступного: Приватизація, при визнанні в якості головного елементу системних перетворень національної економіки, до останнього часу сприймалася на підставі теорії простої зміни форм власності. Економічну сутність приватизації, як складного інституційного процесу формування ресурсозберігаючого механізму господарювання у перехідний період від планової до ринкової економіки, у сприйнятті реалій, притаманних Україні і подібним їй країнам, слід визначати узагальнюючим вектором, що поєднує кількісну складову (зміна форми власності) і якісну складову (ефективне використання власності). Процес трансформації власності за цими напрямками в країнах постсоціалістичного ринкового спрямування розпочинається одночасно і здійснюється паралельно через їх різну економічну спрямованість і тривалість дії. Запропонована до науково-практичного використання класифікація процесів приватизації грунтується на низці ознак, враховуючих особливості проектування, здійснення, оцінки і контролю за ходом приватизаційних процесів, а саме: економічне середовище, сфера діяльності в народному господарстві, форма державної власності, ініціатива здійснення, інвестиційне спрямування, масштаби охоплення обєктів державної власності, розмір обєкта приватизації, залучення субєктів господарювання і громадян, тривалість здійснення, механізм зміни власності, оцінка вартості обєктів приватизації, можливість участі іноземних інвесторів, глибина приватизації. Перший етап розпочався, за висновком автора, в липні 1992 р. і протягом двох років наповнювався законодавчим, нормативним і методичним забезпеченням приватизації, мережею інституцій ринкової інфраструктури.
Вывод
У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснені теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуального питання сучасної науки та практики з усунення монополії держави на власність засобів виробництва. Основні висновки та результати наукового дослідження, зводяться до наступного: Приватизація, при визнанні в якості головного елементу системних перетворень національної економіки, до останнього часу сприймалася на підставі теорії простої зміни форм власності. Багато з висунених положень і формулювань приватизації не обпираються на суттєві узагальнення національного досвіду економічних перетворень і часто репродуцюють зарубіжний досвід цього визначального ринкового процесу.
Економічну сутність приватизації, як складного інституційного процесу формування ресурсозберігаючого механізму господарювання у перехідний період від планової до ринкової економіки, у сприйнятті реалій, притаманних Україні і подібним їй країнам, слід визначати узагальнюючим вектором, що поєднує кількісну складову (зміна форми власності) і якісну складову (ефективне використання власності). Процес трансформації власності за цими напрямками в країнах постсоціалістичного ринкового спрямування розпочинається одночасно і здійснюється паралельно через їх різну економічну спрямованість і тривалість дії.
Запропонована до науково-практичного використання класифікація процесів приватизації грунтується на низці ознак, враховуючих особливості проектування, здійснення, оцінки і контролю за ходом приватизаційних процесів, а саме: економічне середовище, сфера діяльності в народному господарстві, форма державної власності, ініціатива здійснення, інвестиційне спрямування, масштаби охоплення обєктів державної власності, розмір обєкта приватизації, залучення субєктів господарювання і громадян, тривалість здійснення, механізм зміни власності, оцінка вартості обєктів приватизації, можливість участі іноземних інвесторів, глибина приватизації.
Приватизаційні процеси, у відповідності з сутністю здійснюваних реформацій власності, слід розподіляти у часі на три етапи. Перший етап розпочався, за висновком автора, в липні 1992 р. і протягом двох років наповнювався законодавчим, нормативним і методичним забезпеченням приватизації, мережею інституцій ринкової інфраструктури. Другий етап, межі якого визначаються серпнем 1994 року і січнем 1999 року, характеризується проведенням масштабної приватизації конкурентними способами з залученням купівельних спроможностей населення через приватизаційні папери і становлення правової бази реалізації ринкових підходів до процесу приватизації. З лютого 1999 року покладено початок індивідуальним процедурам зміни власника державного майна виключно за гроші.
Докорінної зміни, за результатами роботи, потребує підхід до розпочатої приватизації великих та середніх підприємств в галузях промисловості, які забезпечують економічну безпеку держави. Необхідно відмовитися від реалізації концепції приватизації, яка орієнтована на формальну зміну власника. Найбільш доцільним, з погляду автора на умови і стан економіки промислового сектора в цілому, є механізм здійснення приватизації, що базується на ідеї економічної адаптації субєктів господарювання. Загальним вектором і змістом приватизації підприємств державного сектора економіки повинна стати потреба відродження виробничого потенціалу.
Вдаючись до реформування власності слід, насамперед, орієнтуватися в цілях і способах їх досягнення на реанімацію виробничих структур, відродження виробничої спроможності. У роботі показано, що домінантою процесу приватизації повинен стати комплекс заходів з пошуку можливостей відродження і трансформації виробничих систем в ефективні формування субєктів ринкового типу.
Приватизація будь-якого обєкту повинна започатковуватися і здійснюватися за індивідуальним сценарієм, який визначально передбачає залучення товаровиробників, що виробляють подібну продукцію, і пропонує схему розвитку зі спонукальними мотивами до придбання майнового комплексу. В найбільшій мірі пристосовані до процедур приватизації сітьові національні і транснаціональні організаційні структури. Головною їх ознакою є взаємна участь учасників формування в капіталі, наданні поштовху у відродженні і наступному розвитку виробничих спроможностей. За переконанням автора, принципом формування угрупування є взаємне володіння акціями, а принципом діяльності - домінування результатів системи в цілому.
Перелік опублікованих праць, в яких відображені основні положення дисертації
Рябченко О.В. Приватизація в системі економічного реформування і посилення ринкової парадигми. // Актуальні проблеми економіки: Збірник наукових праць. - Том 5 - Дніпропетровськ: Видавництво “Навчальна книга”, 1999. - с. 59-69.
Рябченко О. Концепція приватизації щодо відтворення виробничо-інвестиційних спроможностей підприємств регіонів. // Матеріали першої міжвузівської науково-практичної конференції “Передумови активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах”. - Дніпропетровськ, ДДФЕІ, 2000. - с.340-343.
Рябченко О. Оцінка приватизації щодо формування підприємницьких структур // Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку: Збірник тез доповідей. - Львів: ДУ “Львівська політехніка”, Інститут підприємництва та перспективних технологій, 2000. - с. 70-71.
Рябченко О.В., Тимошенко Л.М. Оцінка і періодизація процесів реформування власності в Україні // Актуальні проблеми економіки: Збірник наукових праць. -Том 6 - Дніпропетровськ: Видавництво “Навчальна книга”, 2000. - с.11-21.
Особистий внесок дисертанта - методологія періодизації процесів реформування власності в Україні.