Правова природа та специфічні ознаки притримання, встановлення його місця в системі способів забезпечення виконання зобов"язань. Відмежування притримання від інших цивільно-правових інститутів. Рекомендації по вдосконаленню законодавства України.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі галузевих правових наук факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія", Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент, ПОСПОЛІТАК Володимир Володимирович, Національний університет "Києво-Могилянська академія", доцент кафедри галузевих правових наук. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук, ЛУЦЬ Володимир Васильович, Академія муніципального управління, завідувач кафедри цивільно-правових наук; кандидат юридичних наук, доцент, ЯВОР Ольга Анатоліївна, Національна юридична академія України ім. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.У ЦК України вдосконаленню інституту забезпечення виконання зобовязань приділено значну увагу, про що, зокрема, свідчить розширення переліку видів забезпечення та доповнення їх таким новим видом, як притримання. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобовязань не було предметом глибоких наукових досліджень в Україні, багато його аспектів залишаються невивченими і в даний час: характерні риси та правова природа, відмежування від інших інститутів цивільного права, обєкти, субєкти права притримання, зміст забезпечувальних правовідносин, підстави їх виникнення та припинення. Враховуючи викладене, актуальність наукового дослідження проблемних питань притримання як способу забезпечення виконання зобовязань зумовлена відносною новизною інституту притримання у цивільному праві України, недосконалістю законодавства в частині регулювання цього виду забезпечення виконання зобовязань та потребою наукового обґрунтування шляхів його подальшого розвитку, недостатньою теоретичною розробкою даного правового інституту, необхідністю визначення його місця в системі цивільного права. Відповідно до поставленої мети були визначені такі завдання: зясування генезису притримання як одного із способів забезпечення виконання зобовязання; визначення правової природи притримання та специфічних рис, які обумовлюють його місце в системі способів забезпечення виконання зобовязань та серед інших цивільно-правових інститутів; зясування переліку можливих обєктів права притримання та його субєктів, надання характеристики змісту забезпечувальних зобовязальних правовідносин притримання; встановлення підстав та моментів виникнення права притримання, підстав його припинення та тривалості існування; виявлення особливостей правового регулювання притримання в законодавстві інших країн, які можуть бути враховані при визначенні шляхів подальшого розвитку цивільного законодавства України; вироблення пропозиції щодо його вдосконалення в частині, яка регулює притримання. Серед загальнонаукових методів у дослідженні застосовувалися зокрема: аналіз (під час розгляду ознак притримання, елементів правовідносин притримання, складових підстав виникнення тощо); синтез (на основі зясованих ознак наведено авторське визначення притримання); класифікація (з її допомогою визначено місце притримання в системі способів забезпечення виконання зобовязань); дедукція (розгляд ряду питань здійснювався від загального до окремого, що дало змогу зробити низку окремих висновків).Розділ 1 "Історичний генезис та сучасний стан правового регулювання притримання" складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню виникнення та історії розвитку притримання як цивільно-правового явища, його місця серед інших цивільно-правових інститутів, а також правового регулювання притримання за законодавством України та інших країн. У підрозділі 1.