Формулювання характерних рис механічної картини світу: оборотність часу, підкорення процесів принципу строгого детермінізму, виключення випадкових явищ із природи, зведення закономірностей більш високих форм руху матерії до законів найпростішої форми.
Аннотация к работе
Природничо-наукова картина миру Уявлення про властивості й особливості навколишньої нас природи виникають на основі тих знань, які в кожний історичний період дають нам різні науки, що вивчають різні процеси і явища природи. Оскільки природа являє собою щось єдине й ціле, остільки й знання про неї повинні мати цілісний характер, тобто являти собою певну систему. Таку систему наукових знань про природу здавна називають Природознавством. В античній натурфілософії, зокрема в Аристотеля (384-322 до н.е.), подібні погляди знайшли своє відбиття в розподілі миру на зроблений небесний космос і недосконалий земний мир. Формування класичної механіки й заснованої на ній механістичної картини миру відбувалося по двох напрямках: 1) узагальнення отриманих раніше результатів і насамперед законів руху вільно падаючих тіл, відкритих Галілеєм, а також законів руху планет, сформульованих Кеплером; 2) створення методів для кількісного аналізу механічного руху в цілому. Відомо, що Ньютон створив свій варіант диференціального й інтегрального вирахування безпосередньо для рішення основних проблем механіки: визначення миттєвої швидкості як похідній від шляху за часом руху й прискорення як похідній від швидкості за часом або другою похідною від шляху за часом.