Вивчення тенденцій та специфіки розвитку теорії природного права та ліберальної думки в Російській імперії. Аналіз теоретичної спадщини Л. Тихомирова. Механізми гарантування зв"язку монарха із суспільством. Розробка принципів діяльності верховної влади.
Аннотация к работе
Природне право в консервативно-правовій думці Російської імперії кінця XIX - початку XX століть (Л.Тихомиров)Казанського, який у праці «Право та моральність як явища всесвітньої культури» вказував, що незважаючи на універсальну роль християнської моралі як основи будь-якої державної політики, вона ніколи не зможе повністю замінити собою право і особливо публічне право, яке врегульовує взаємовідносини не лише між державою і суспільством у цілому, а й між державою і окремим громадянином як носієм низки політичних прав3. Наразі ми свідомо акцентуємо увагу виключно на теорії природного права та її інтерпретації в межах консервативно-правової думки, оскільки одним із стереотипів, який нині панує в історико-правовій науці, є теза про те, що теорія природного права і консервативно-правова ідеологія є непримиренними антагоністами. Тихомиров фактично виходить за вузькі межі аналізу однієї з форм правління, а представляє цілісне теоретичне обгрунтування таких фундаментальних проблем загальної теорії держави і права, як: проблема співвідношення держави і права, принципи права, проблема прав людини та їх забезпечення, компаративний аналіз різних форм правління, проблема визначення пріоритетних функцій держави і державної влади тощо. Причому ані суспільство не може замінити собою державу, ані держава не повинна заміняти собою суспільство: «Таким чином, держава і суспільство не виключають та не заміняють, а доповнюють одне одного у єдності національного життя. Цей парадокс пояснюється тим, що таке поняття державного права означає не лише право для держави, а й право, яке створюється державою.