Вивчення природно-ландшафтного впливу на організацію простору. Визначення ландшафтної архітектури. Аналіз зв’язку споруд з природою. Визначення ландшафтного дизайну. Характеристика італійської, регулярної та пейзажної систем паркового планування.
Аннотация к работе
КУЛЬТУРНО-ПРОСТОРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЛЮДИНИМета: ознайомлювати учнів із ландшафтною архітектурою як видом візуального мистецтва; надавати знання про стилі ландшафтних парків; ознайомлювати учнів із виражальними засобами різних стилів ландшафтної архітектури; збагачувати та закріплювати вміння дітей сприймати, розрізняти та аналізувати характерні особливості ландшафтно-архітектурних стилів; закріплювати навички зображення ландшафтних обєктів, передавати свій настрій та враження; розвивати дрібну моторику руки; виховувати в учнів почуття прекрасного, естетичне сприйняття навколишнього світу; розуміння та дбайливе ставлення до памяток архітектури; любов до національної історико-архітектурної спадщини. За власним вибором учитель може провести урок-лекцію або викласти основні положення теми на уроці та поглибити знання учнів у галузі ландшафтної архітектури у позаурочний час або під час тематичного тижня. Під час бесіди вчитель пропонує учням охарактеризувати пейзаж як жанр образотворчого мистецтва; виражальні можливості цього жанру; згадати вже знайомі учням види композиції та композиційні прийоми. Термін «ландшафтна архітектура» вперше зявився завдяки шотландцеві Гілбертові Лаїнгу Мізону, який так назвав свою книгу, видану в Лондоні 1828 року: «Ландшафтна архітектура і видатні художники Італії». Ландшафтний дизайн (від англ. design, що в перекладі означає як сам малюнок, креслення або проект, так і процес проектування) - є частиною поняття «Ландшафтна архітектура».