З"ясування співвідношення цивільного із житловим законодавством. Визначення змісту юридичних фактів, що обумовлюють припинення житлових правовідносин. Дослідження їх правової природи. Розробка конструкцій, які можуть сприяти захисту житлових прав.
Аннотация к работе
Київський національний університет внутрішніх справ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України ДЗЕРА Олександр Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права Захист відбудеться 23 червня 2010 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.007.06 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м.Стаття 47 Конституції України закріплює право кожного на житло, яке є однією з основних матеріальних умов існування людини. Перехід від радянської системи регулювання житлових відносин до системи ринкового обігу житла, приватизація, розвиток приватного житлового фонду, іпотечного кредитування тощо вимагають від держави вироблення чіткої політики, основою якої має стати законодавство, що регулює не тільки виникнення, функціонування, а й припинення житлових відносин. За таких умов в Україні постало складне завдання: з одного боку здійснити правове регулювання умов реалізації права на житло, з іншого - виникає проблема дотримання житлових прав фізичних осіб при припиненні житлових правовідносин. Способи та порядок припинення прав на житло різняться за нормативним регулюванням, що багато в чому залежить від правових підстав набуття житлових прав. Метою дослідження є вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо правового забезпечення житлових прав та інтересів фізичних осіб при припиненні житлових правовідносин, визначення сутності та змісту припинення житлових правовідносин, виявлення та теоретичне обґрунтування особливостей правового регулювання припинення житлових відносин в окремих житлових фондах, дослідження їх правової природи, а також зясування співвідношення цивільного законодавства із житловим, що має надати механізму припинення житлових правовідносин чіткості й послідовності, а також розроблення рекомендацій щодо узгодженого вдосконалення цивільного та житлового законодавства України з метою захисту прав громадян, особливо тих, що виселяються без надання іншого житла.Особлива увага надається аналізу недійсних правочинів з дефектами обєкта, субєкта, волевиявлення, правових наслідків у випадках здійснення самовільного будівництва житла, реконструкції, перебудови, що дозволило дійти висновку, що житлові правовідносини можуть бути реалізовані тільки щодо житла, яке відповідає вимогам, встановленим цивільним та житловим законодавством. Пропонується визначати правову природу права на житло, як природного права кожної людини, а тому припинення житлових правовідносин у примусовому порядку, має вважатися крайнім і небажаним заходом, навіть якщо воно передбачено законом, але суперечить моральним засадам суспільства та загально-цивілістичним принципам (добросовісності, справедливості, розумності), якщо веде до втрати фізичною особою субєктивного права користування. Пропонується поняття припинення житлових правовідносин розглядати, як цивільно-правову категорію, під якою розуміється припинення правового звязку між субєктами правовідносин покликаних опосередковувати житлові потреби уповноваженого субєкта (членів його родини, інших осіб), що виникли на підставі набуття права власності на житловий обєкт, на підставі зобовязального права, родинних, трудових стосунків, за наявності відповідного юридичного факту (їх сукупності) за власною волею чи на вимогу одного з них, у примусовому порядку за рішенням суду, за іншими підставами, передбаченими договором або законом. «Припинення житлових правовідносин внаслідок припинення права власності на житло» висвітлюється право на житло, як особливого обєкта права власності, що уособлює комплекс майнових прав і обовязків, які базуються на повноваженнях власника (володіння, користування, розпорядження). Наведена додаткова аргументація щодо припинення права власності у випадках звернення стягнення на житло за зобовязаннями власника яке має відбуватися тільки в судовому порядку, і тільки суд може прийняти рішення про виселення фізичної особи без надання іншого житла.Проведений у дисертаційному дослідженні аналіз чинного законодавства України про припинення житлових правовідносин, практику його застосування, а також доктринальних положень, сформульованих цивілістичною, сімейно-правовою наукою, дозволив обґрунтувати та запропонувати нові чи частково нові науково-практичні висновки, основними серед яких є, зокрема наступні: Під житловими правовідносинами пропонується розуміти у широкому значенні врегульовані норми ЦК, ЖК, СК України, нормами інших законів відносини, спрямовані на реалізацію громадянами житлових прав в різних правових формах та різних житлових фондах.