Сутність мазевих основ для виготовлення лікарських сумішей, їх використання в сучасній фармакології, ефективність і переваги застосування. Фактори, що впливають на терапевтичний ефект мазі. Класифікація основ для мазей, їх різновиди та оцінка якості.
Аннотация к работе
Зміст Зміст 3 Вступ 4 1. Основи для приготування лікарських форм для місцевого застосування 7 2. Вимоги ДФ до основ для мазей. Біофармацевтична оцінка мазевих основ 12 5. Основні принципи приготування м’яких лікарських засобів 40 Практична частина 46 Висновки та рекомендації 67 Список використаної літератури 69 Вступ Мазі - лікарська форма для зовнішнього застосування, що має мяку консистенцію і здатна утворювати на поверхні шкіри чи слизової оболонки рівну, суцільну, не сповзаючу плівку. Найдавніший з відомих російських медичних трактатів, написаний у 30-х роках XII сторіччя онучкою Володимира Мономаха Євпраксією й утримуючий опис способів заготівлі, збереження і використання лікарських речовин, називався «Мазі». ДФХ їм присвячені спеціальна загальна стаття №709 і пять часток статей. У рецептурі радянських аптек мазі займають близько 10%. Мазі є складною лікарською формою і складаються з лікарських і допоміжних речовин. Лініментами (лат. linere - мазати, натирати), чи втираннями, називається відособлена група рідких лікарських форм для зовнішнього вживання, застосовуваних найчастіше шляхом втирання в шкіру. Супозиторії - тверді при кімнатній температурі дозовані лікарські форми і розплавляються чи розчиняються при температурі тіла, застосовувані для введення в порожнині тіла. У якості основ для готування мяких лікарських форм відповідно до вказівок ДФХ застосовують олію какао, рослинні, тваринні, гідрогенізовані жири, ланоль, сплави гідрогенізованих жирів з воском, спермацетом, знесмоленим озокеритом, твердим парафіном і різними емульгаторами, желатино-гліцеринові і мильно-гліцеринові гелі, поліетиленоксиди й інші речовини. Наприклад, основи, що використовуються для готування лініментів, призначених з метою надання максимальної резорбтивної дії, повинні мати здатність проникати крізь шкірний покрив чи сприяти такому проникненню лікарських компонентів. Під дією основи природний жировий захист шкіри підсилюється, швидше загоюються тріщини і садна, зменшується випаровування води, завдяки чому набухає роговий шар і затримується природна теплота, чим досягається значний захист від вологості і холоду. Так, наприклад, мазі багатьох антибіотиків на вазеліні малоактивні, але ті ж мазі, приготовлені на гідрофілізованій вазелін-ланоліновій основі, мають більш виражену антибіотичну дію. Вибір мазевої основи залежить від фізико-хімічних властивостей призначуваних лікарських засобів і характеру дії мазі. 2. Показники якості Основа, яка б забезпечувала максимальний терапевтичний ефект мазі, повинна відповідати таким вимогам: · мати мажучу здатність, тобто необхідні структурно-механічні (консистентні) властивості: вязкість, пластичність, текучість, тиксотропність і т. п.; · добре сприймати лікарські речовини, тобто мати абсорбуючу здатність; · не змінюватися під дією повітря, світла, коливань температури і не реагувати з лікарськими речовинами, що вводяться в неї, тобто мати хімічну стійкість; · бути індиферентною у фармакологічному відношенні, не мати подразнюючої і сенсибілізуючої дії, сприяти зберіганню первісного значення рН шкіри (3-4 од.) чи слизової оболонки; · не піддаватися обсіменінню мікроорганізмами; · не повинна бруднити одягу, не бути занадто липкою, легко змиватися за допомогою мила і без нього; · властивості основи повинні відповідати меті призначення мазі: основи захисних мазей, застосовувані з профілактичною метою, повинні швидко засихати і щільно прилягати до поверхні шкіри; основи для поверхнево діючих мазей не повинні всмоктуватися; основи для мазей резорбтивної дії повинні, навпаки, глибоко проникати в шкіру, досягати кровяного русла і сприяти всмоктуванню лікарських речовин. До супозиторних основ предявляються наступні вимоги: · достатня твердість при кімнатній температурі і здатність плавитися (чи розчинятися) при температурі не вище, ніж 37 °С, тобто здатність різко переходити від твердого стану до рідини, минаючи стадію розмякшення - мазевидну стадію; достатня вязкість, відсутність запаху, забезпечення максимального контакту між лікарськими речовинами і слизовою оболонкою; · хімічна і фармакологічна індиферентність, відсутність подразнюючої дії, стійкість до дії зовнішніх факторів (світла, тепла, вологи, кисню повітря, мікроорганізмів); · здатність легко набувати відповідної форми, змішуватися з якомога більшою кількістю лікарських речовин, не взаємодіяти з ними і бути стійкими при зберіганні; · здатність легко вивільняти лікарські речовини, сприяти прояву їх фармакологічної дії, що залежить як від властивостей основ, так і від способу введення лікарських речовин в основу; · наявність відповідних реологічних показників і оптимальних структурно-механічних властивостей. Якість основ визначається по ДФ XI чи по НТД. При перевірці якості жирових основ передбачається визначення температури плавлення, кислотного і йодного чисел (вони не повинні перевищувати встановлених для цих основ значень), випробування на відсутність сторонніх домішок. Для визначення твердості жирових основ користуються приладом Ос