Принципи оркестрового мислення Й.С. Баха - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваВ музичній культурі людства і особливо в музиці ХХ століття значне місце посідає оркестр, що вимагає від сучасного музикознавства пильної уваги до розвитку оркестрових стилів. Визначення принципів оркестрового мислення Баха, місця та ролі його творчості у загальній еволюції оркестрового письма, взаємозвязку в його творах жанру, музичної форми та оркестровки має велике наукове й практичне значення. Сучасній бахіані присвячена велика кількість досліджень, однак оркестровий стиль Баха можна віднести до найменш вивченої сфери його творчості. Головною особливістю досліджень та окремих статей, присвячених тим чи іншим оркестровим творам Баха, є аналіз його музичних творів у відриві від тембрального втілення, а питання, що повязані з оркестровим стилем, взагалі не розглядаються. Левіна) та у окремих статтях по цій темі, що мають полемічний характер, нечітко визначаються принципи оркестрового мислення Баха, місце та роль його оркестрового письма в загальній еволюції оркестрових стилів, вплив його творчості на сучасні оркестрові стилі ХХ століття.Центральне місце у даному розділі дисертації посідає аналіз висловлювань музикознавців та композиторів протягом ХІХ-ХХ століть щодо оркестрового стилю Баха. Докладно простежується та коментується полеміка у сучасному музикознавстві в звязку з предметом дослідження. Деякі музикознавці стверджують, що Бах у багатьох випадках байдуже ставився до тембрального втілення своєї музики, ігнорував специфіку інструментів. Вони вважають, що неминуще значення оркестрового стилю Баха полягає в першу чергу в його увазі до тембрального втілення музики, а основним принципом оркестрового мислення композитора є залежність оркестровки від жанру твору, але це положення є тільки декларативним. Проведений автором дисертації аналіз партитур творів Баха переконує в тому, що основоположний принцип його оркестрового мислення полягає в органічній єдності жанру твору, художньої ідеї, форми, фактури та тембрального втілення музики.У даному розділі автор пропонує універсальну класифікацію типів музикування та відповідних їм видів оркестрових фактур, що є необхідним для аналізу оркестрових творів будь-яких стилів, отже і творів Й.С. Баха. При цьому поняття “музикування” припускає будь-які форми виконання музики. Яворського, що викладена ним у роботі “Сюїти Баха для клавіру”1 стосовно до танців, автор дисертації пропонує поширити термінологію та класифікацію видатного українського музикознавця на типи музикування. Завважимо, що універсальна класифікація типів музикування потребує набагато більшої деталізації та глибини розробки. Однак цими типами наша класифікація не обмежується, тому що необхідно розрізняти ще й два різних принципи виконання музики на практиці, з чим ми постійно зустрічаємося в історії музичної культури.У даному розділі оркестровий стиль Баха аналізується за групами у такому порядку: Бранденбурзькі концерти, Оркестрові сюїти, сольні концерти для різних інструментів з оркестром. У розділі, присвяченому Бранденбурзьким концертам, автор аналізує перш за все їх інструментальні склади. Особлива увага приділяється аналізу першої частини Третього Бранденбурзького концерту, що має однорідний склад інструментів - тільки струнну групу. Той самий принцип покладений в основу аналізу оркестрового стилю сольних концертів: окремо розглядаються проведення тем та епізоди у крайніх частинах, окремо - середні частини. Це позначається на ненормованій кількості частин у Першому та Третьому концертах у порівнянні з “жорсткою” тричастинною структурою жанра концерту, що кристалізується в цей період, а також на відсутності стабільності у складі оркестру та у групуванні інструментів за партіями, на постійній зміні кількості голосів.У даному дослідженні стверджується ідея універсальності Баха в галузі оркестрового письма. Великий композитор синтезував та узагальнював у своїй творчості оркестрові стилі Західної Європи XVI - першої половини XVIII століть, досяг досконалості і в цій сфері. До цих стилів, що є джерелами оркестрового мислення Баха, ми відносимо: Оркестровий стиль XVI століття, для якого типовим є дублювання хорових партій інструментальними. Букстехуде, творчості яких властиві: поліфонічний склад, наявність декількох груп хору й оркестру, які протиставляються, рівноправність вокальних та інструментальних голосів, яскраві темброві співставлення, різноманітність оркестрових фактур, ігнорування специфіки інструментів та їх технічних спроможностей. В цьому стилі написано багато хорів та арій вокально-інструментальних творів Баха, однак у нього значно ширше використані можливості інструментів, а в аріях композитор дуже чутливо ставиться до їх специфіки.