Підстави застосування принципів УНІДРУА та lex mercatoria арбітражами та його пріоритети. Спільні моменти у розумінні правової природи. Перспективи, засоби та пріоритети застосування принципів даних категорій в Україні, в контексті Цивільного кодексу.
Аннотация к работе
Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА та lex mercatoria в контексті міжнародного приватного праваВтім, якщо практика застосування Принципів УНІДРУА та lex mercatoria за кордоном постійно розширюється, в Україні вони майже не застосовуються. Це відбувається, мабуть, тому, що у розумінні правової природи Принципів УНІДРУА та lex mercatoria існує певна невизначеність: одні українські вчені вивчають lex mercatoria, спираючись на погляди вітчизняних дослідників права міжнародної торгівлі радянського періоду, які заперечували саме існування lex mercatoria; інші - в контексті проблематики міжнародного права. Втім, слід визнати, що lex mercatoria, Принципи УНІДРУА, їх ґрунтовні ідеї та практика застосування, як приватноправові явища, піддягають дослідженню саме в контексті міжнародного приватного права (далі - МПРП). Зясувати підстави застосування принципів УНІДРУА та lex mercatoria арбітражами та визначити пріоритети такого застосування; До методологічної бази дослідження входять метод класифікації (ґрунтовних ідей та функцій Принципів УНІДРУА), метод виведення з тез наукових опонентів алогічних наслідків (при дослідженні можливості існування позанаціонального права та обґрунтуванні «вузького розуміння» lex mercatoria), метод визначення (стосовно поняття lex mercatoria, негативного вибору Принципів як належного права договору), системно-структурний метод (Принципи УНІДРУА розглядаються як елемент lex mercatoria, яке в свою чергу розуміється як елемент комплексних систем права міжнародної торгівлі та МПРП), функціональний метод (природу правового явища - Принципів УНІДРУА досліджено через його функції), історичний метод (lex mercatoria розглянуто в процесі його розвитку), порівняльно-правовий метод (дослідження принципу добросовісності в різних правових системах).Розділ 1 «Позанаціональне право lex mercatoria» складається з чотирьох підрозділів, в яких обґрунтовується існування позанаціонального права, досліджується ґенеза lex mercatoria, його сучасний стан поза контекстом Принципів УНІДРУА та підстави застосування lex mercatoria арбітражами. Якщо право є виключно державним (національне право) або міждержавним (міжнародне право) явищем, як пояснити виникнення звичаю міжнародної торгівлі, який формується: (1) поза національними правовими нормами (держава не визначає його зміст); (2) поза нормами міжнародного права (звичай є результатом узгодження воль не держав, а безпосередніх учасників відносин міжнародної торгівлі)? Після кодифікацій XIX ст. в континентальній Європі, поглинання lex mercatoria англійським common law, єдині інститути lex mercatoria було по-різному закріплено в різних країнах, національне право яких на деякий час вмістило в собі всі норми lex mercatoria та почало розвивати їх як частину внутрішніх законодавств. Аналіз досліджених уніфікованих та національно-правових актів, відповідно до яких здійснюється арбітражне провадження, дозволяє зробити такі висновки: (1) арбітражі зобовязані поважати вибір сторонами належних правових норм (в тому числі lex mercatoria), вирішувати спір з урахуванням звичаїв міжнародної торгівлі та умов договору, але не зобовязані застосовувати саме національне право певної держави; (2) перегляд, відмова у визнанні або виконанні арбітражного рішення з тих мотивів, що воно прийняте відповідно до норм lex mercatoria, неможливі. Принцип favor contractus: (і) запобігає визнанню договору неукладеним якщо: (1) існує певна невизначеність щодо змісту домовленості, але поведінка сторін свідчить, що на час укладання договору вони прагнули звязати себе зобовязаннями; (2) сторони уклали договір із застосуванням типових проформ, що не співпадають, та почали його виконання; (іі) запобігає визнанню договору недійсним: (1) в разі первісної неможливості виконання договір вважається дійсним, але невиконаним; (2) договір може бути визнано недійсним лише внаслідок суттєвої помилки або нерівноваги; (3) термін, протягом якого сторона може порушувати питання про недійсність договору із зазначених підстав, обмежено критерієм розумності; (4) сторона, яка вважає, що умови договору є суттєво нерівними, може звернутися до суду із тим, щоб зберегти договір та привести його до розумних стандартів чесного ведення справ; (5) недійсність окремих умов договору не тягне автоматичної недійсності всього договору; (ііі) запобігає припиненню договору до завершення виконання: (1) можливість припинення договору на вимогу однієї сторони обмежено випадками суттєвих невиконань договору іншою стороною; (2) обидві сторони можуть наполягати на збереженні договору та на здійсненні, хоча б із запізненням, виконання: (а) потерпіла сторона може надати винній стороні додатковий час для виконання; (б) винна сторона може за свій рахунок виправити невиконання, якщо одразу повідомить потерпілу сторону про засіб та час виправлення та здійснить виправлення без зволікань.