Принципи коеволюційного розвитку території - Статья

ПРИНЦИПИ КОЕВОЛЮЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ Показано доцільність планування розвитку території з позицій синергетики; представлено основні положення розробки проектів її збалансованого розвитку; обґрунтовано роль конкурентоспроможності підприємств щодо їх розвитку та досягнення територіальної збалансованості; представлено принципові положення планування потенціалу підприємств у системі коеволюційного розвитку території.Людське суспільство опинилося на порозі екологічної катастрофи, яка ставить під сумнів подальший соціально-економічний розвиток. Останнім часом все більшої популярності набуває синергетична парадигма наукового мислення, основними постулатами якої є те, що системи, структурно організовані на початковому етапі власної еволюції, мають певну величину потенціалу і внутрішні тtrialції удосконалення та видозміни їх структурної організації, у відповідності з якими система обирає альтернативи власної самоорганізації у певний момент часу, знаходячись при цьому у конкретному стані упорядкованості. З цими процесами повязані поняття альтернативних шляхів розвитку, його ключових факторів та мtrialзмів, періодів нестабільності зовнішнього середовища системи, а також незворотності розвитку. Мова йде про наукову революцію у дослідженнях сучасного світоустрою, за якої акценти на дослідженнях складних систем не залежить від їх природи (біологічної, соціальної тощо) [1]. Синергетика суттєво розширила розуміння розвитку, збагативши його уявленнями про саморозвиток та самоорганізацію відкритих нерівноважних систем, про вибір напрямків еволюції в точках розгалуження траєкторій [2].Принцип розвитку систем свідчить про те, що система під час впливу факторів зовнішнього середовища, насамперед безпосередньої дії, структурно видозмінюється, удосконалюється або просто адаптується до дії фактору. При цьому підтримується баланс між інтенсивністю внутрішньої тенденції розвитку та інтенсивністю впливу фактору на систему. Як відомо, вектор розвитку характеризує поелементний розподіл потенціалу території у часі за обраними параметрами, а градієнт розвитку визначає напрямок, характер та величину зміни параметрів потенціалу (координат вектора розвитку). Критерієм збалансованого територіального розвитку є комплексний показник розвитку території, який базується на добутку кумулятивних показників стану елементів системи (їх потенціалів), коефіцієнтів їх значущості та їх дисперсії від запроектованого вектору розвитку, що ґрунтується на внутрішній тенденції системного розвитку. Знаючи параметри цієї тенденції (вектор розвитку) у процесі ідентифікації зовнішніх факторів впливу на систему, які відповідають параметрам цієї тенденції, аналізу впливу змін факторів, а також моменту утворення «самоорганізованої критичності», тобто структури системи у кризовій фазі її розвитку, стає можливим ефективне управління нею в умовах нелінійності розвитку відповідної надсистеми.Таким чином, наш погляд на природу конкурентоспроможності підприємства дозволяє аналізувати стан підприємства у процесі його розвитку, спрямованим при цьому на досягнення збалансованості території у часі та просторі. Результатами дослідження виступають такі положення: 1) розглянуто планування територіального розвитку на системно-синергетичних засадах; 2) виокремлено основні положення розробки проектів збалансованого розвитку території у структурно-динамічному відношенні; 5) представлено принципові положення планування потенціалу підприємств у системі коеволюційного розвитку території. The appropriateness of the planning territory development from the standpoint of synergy has been shown; the main positions of project creation of the territory sustainable development have been presented; the role of the competitiveness of enterprises for their development and territorial balance achievement have been justified; the fundamental positions of the planning capacity of enterprises in the system of co-evolutionary development of the territory have been presented.