Дослідження сучасної моделі організації ринку житла в Україні та основних принципів його побудови. Висвітлення питань доступності житла як однієї з гострих соціальних проблем держави. Адміністративні й економічні методи регулювання ринку нерухомості.
Аннотация к работе
У статті визначено проблеми доступності житла в Україні, сформульовано та розкрито основні принципи формування моделі ринку доступного житла.Головна мета в реалізації національних інтересів з формування ринку доступного житла полягає у створенні ефективно функціонуючого ринку, здатного забезпечити можливість придбання обєктів житлової нерухомості населенням із середніми доходами, заснованого на ринкових принципах придбання житла на вільному від монополізму житловому ринку за рахунок власних коштів громадян і довгострокових іпотечних кредитів. До проблем першого і третього блоку можна віднести: висока ринкова вартість житла і низький рівень доходів населення при високій частці поточного споживання; високі відсоткові ставки; відсутність у громадян достатнього обсягу коштів для оплати першого внеску при одержанні іпотечного кредиту, що обумовлено низьким рівнем заощаджень; недостатність довгострокових кредитних ресурсів у банків при перевазі коротко-і середньострокових пасивів та обмеженість доступу на фінансовий ринок "довгих" грошей, джерелом яких є страхові фонди, пенсійні накопичення тощо; слабкий розвиток кредитування банками забудовників; перекручений механізм ціноутворення на ринку нерухомості і дисбаланс основних параметрів іпотечного й житлового ринків; недостатність інвестиційних структур, що здійснюють свою професійну діяльність на ринку іпотечного житлового будівництва і забезпечують достатній рівень залучення коштів на іпотечний ринок; слабкий розвиток ринку іпотечних цінних паперів і недостатня законодавча база з регулювання обігу даних цінних паперів; високі витрати на здійснення угод іпотечного житлового кредитування населення; недопрацьована система оподаткування учасників ринку іпотечного житлового будівництва; істотні розходження економічного розвитку регіонів; психологічні чинники (чинники низького попиту на продукти ринку іпотечних кредитів; чинники, що обмежують споживання в кредит тощо); можливе збільшення цін на житло в результаті підвищення платоспроможного попиту на нього. Розвиток регіональних компонентів національного ринку повинен ґрунтуватися на сформованій інфраструктурі та бути здатним забезпечити: оптимальне співвідношення між показниками "прибутковість-ризик-ліквідність"; економічну безпеку ринку; можливість нарощування обсягів залучення інвестиційних ресурсів і іпотечних кредитів; вільний доступ на інші регіональні ринки і формування національного ринку доступного житла; формування умов для підвищення соціально-економічного рівня розвитку регіону та країни в цілому; Даний принцип не означає необхідність переваги тільки регіональних учасників на відповідному ринку житла, емісії і обігу тільки регіональних цінних паперів на ринку, а закладений у необхідності розробки основ програми формування і розвитку ринку житла з посиленням державної влади на місцях в його регулюванні; формування сприятливого інвестиційного клімату, що буде сприяти подальшому розвитку ринку житла. Дотримання цього принципу дозволить, з одного боку, втілити саму ідею створення національного житлового ринку, його цілісність, забезпечити доступ до інвестиційних ресурсів громадянами, що потребують поліпшення житлових умов, а кредиторам доступ до найбільш привабливих обєктів для інвестування, у тому числі до регіональних іпотечних цінних паперів; з іншого боку, дозволить вирішити проблему створення міжрегіональних обєднань в межах національного житлового ринку, можливості їхньої керованості.Формування моделі ринку доступного житла передбачає реалізацію таких основних принципів житлової політики: забезпечення реалізації права громадян на житло з урахуванням рівня їхнього доходу, а також спеціальних зобовязань держави відносно окремих категорій громадян; забезпечення рівних конкурентних умов для всіх субєктів господарювання в наданні житлових послуг і житловому будівництві; забезпечення бюджетної підтримки споживачів у житловому секторі; забезпечення рівних умов для розвитку первинного й вторинного ринків житла, підтримки стану існуючого житлового фонду й створення нового.