Дослідження принципу віртуозності у музичному мистецтві другої половини ХІХ та початку ХХ століття. Формуванням основних компонентів звукового стилю у фортепіанному концерті. Особливість висвітлювання віртуозності та розкриття еволюційної стадії жанру.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ім. УДК 785. 6:786. 2(470). 008. дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства ПРИНЦИП ВІРТУОЗНОСТІ В РОСІЙСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ КУЛЬТУРІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯРобота виконана на кафедрі теорії та історії культури Національної музичної академії України ім. Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Тишко Сергій Виталійович Національна музична академія України ім. А.В.Нежданової (Одеса) кандидат мистецтвознавства Терентєв Дмитро Григорович доцент кафедри теорії музики Національної музичної академії України ім. Захіст відбудеться “24 ”грудня 2003 р. о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої раді Національної музичної академії України ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної музичної академії України ім.Це відбувається і через те, що віртуозність асимілює такі фундаментальні філософсько-естетичні, мистецтвознавчі і культурологічні категорії і поняття, як “прекрасне”, “витончене”, “художнє”, “естетичне”, “образ”, “стиль”, “гра”, “артистизм”, “майстерність”, “школа”, “професіоналізм”, “геніальність” та ін. Обєктом дослідження є принцип віртуозності в музичному мистецтві другої половини ХІХ - початку ХХ століття і варіанти його здійснення в трьох проявах віртуозності, що стали основою утворення динамічних компонентів музичного стилю в російському романтичному фортепіанному концерті, а саме - віртуозності в стилі “альфреско”, кантиленної і інструментально-колористичної. Мета дослідження - на широкому історичному тлі показати, як у російській філософсько-естетичній думці другої половини ХІХ - початку ХХ століть відбувалося осмислення проблеми віртуозності, як загальнокультурні тенденції корегували реалізацію віртуозності в мистецтві, а також висвитліти жанрово-стильовий еволюційний шлях російського фортепіанного концерту; розглянути варіанти здійснення принципу віртуозності в індивідуальних композиторських стилях у контексті внутрішніх і зовнішніх стильових впливів. Позначена мета викликала необхідність вирішення наступних завдань: визначення сутнісних властивостей віртуозності і створення на цій основі такої теоретичної бази дослідження, яка б дозволила зробити коректну екстраполяцію явища віртуозності на рівень композиторського стилю; розкриття позастильових, загальнокультурних факторів, що вплинули на осмислення проблеми віртуозності і скорегували процес втілення принципу віртуозності в російському мистецтві (зокрема в музиці і живопису);У Вступі обгрунтовано вибір, актуальність, наукову новизну, теоретичну та практичну значущість теми, сформульовано мету, завдання дослідження, зроблено огляд використаних джерел.Тенденція притягування понять “віртуозність” і “стиль” (йдеться про стиль композиторський) у музикознавстві простежується явно - явище віртуозності резонує з усіма рівнями стилю: історичним (М. Третя властивість випливає із значеннєвої амбівалентності, що розгортається в етимології слова “віртуозність”: предметність (“що?” віртуозності - технологізм, складність) розкриває свою природу через властивість (“як?” віртуозності - гедонізм, краса). Поняття “віртуозність” у сполученні з іншими явищами виявляє свою метафоричність, оскільки очевидною є рухливість змісту, закладена в етимології слова: воно визначає і якість процесу (“віртуозно зроблена річ”), і результат процесу, підкреслюючи якість матеріально втіленного художнього підсумку (“віртуозна річ”, як складновлаштована, і, разом з тим, досконала у своїй красі). У підрозділі 1.3 - “Принцип віртуозності як фактор утворення динамічних компонентів музичного стилю і як типологічний фактор жанрової моделі фортепіанного концерту” - здійснюється проекція принципу віртуозності на проблему еволюції музичного стилю, висвітлюється генеруюча здатність принципу віртуозності до стилеутворення. Вони стимулюють інтенсивну розкутість віртуозності в мистецтві, що призводить до домінування принципу віртуозності в стилях, і регулюють процес стильового генерування в цілому.