Аналізується вітчизняна практика судів загальної юрисдикції щодо використання принципу пропорційності. Звертається увага на позитивні та негативні тенденції реалізації цього принципу у різних формах судочинства. Огляд основних засад судочинства.
Аннотация к работе
У статті аналізується вітчизняна практика судів загальної юрисдикції щодо використання принципу пропорційності, звертається увага на позитивні та негативні тенденції реалізації цього принципу у різних формах судочинства.В європейських країнах принцип пропорційності (сумірності) вже відомий досить давно, його всебічно досліджують та використовують, як у теорії права, так і в юридичній практиці, у тому числі судовій. Та деколи ними зачіпаються й більш вузькі питання, зокрема, використання принципу сумірності у судовій діяльності, більшою мірою йдеться про визначення його ролі, загальних вимог у ній, або аналізується застосування цього принципу в деяких рішеннях Конституційного Суду України [1]. З огляду на це, та керуючись справедливістю, адміністративні суди використовують принцип сумірності, зокрема, в таких аспектах: захист права власності особи від явно непропорційних фінансових санкцій; недопущення надмірного втручання у право на судовий захист, що полягає, наприклад, у пропорційності обмеження права доступу до суду з урахуванням важливості гарантованих конституційних прав; контроль за здійсненням державними органами та їх посадовими особами дискреційних повноважень [10]. Питання інтересів суспільства та окремої особи можуть бути вирішені лише в суді, але суд має зосереджуватися не тільки на цінностях, але й мати здоровий глузд, чого, на жаль, часто бракує нашим суддям» [12]. З положень Кримінального процесуального кодексу України випливає, що обовязковим для судів є дотримання принципу сумірності й при застосуванні кримінально-процесуальних норм, наприклад, при вирішенні питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження; запобіжних заходів, у тому числі тримання особи під вартою (статті 132, 176-178, 194, 196) [15].