Принцип поділу влади в країнах, що розвиваються - Курсовая работа

Курсова робота з теми: Принцип поділу влади в країнах, що розвиваються Зміст Вступ 1. Історико-правові корені принципу поділу влади 2. Основний зміст принципу поділу влади 3. Принцип поділу влади в країнах, що розвиваються 4.1 Принцип поділу влади в Україні 4.2 Принцип поділу влади в країнах, що розвиваються Висновок Список літератури Вступ Поділ влади - це одночасно політико-правова доктрина і конституційний принцип, що лежить в основі організації влади будь-якої демократичної держави. Саме в цей період склалася більшість ліберально-демократичних держав, що і понині відносять принцип поділу влади до основ свого конституційного ладу. Виходить, потрібний механізм огородження волі і стримування авторитарних намірів з боку влади. Саме такий механізм і пропонує концепція поділу влади, Мова йде не про те, щоб розділити єдину владу між різними суспільними силами або соціальними групами. Призначення принципу поділу влади - виключити можливість концентрації всієї повноти влади в руках однієї особи або органа, що перетворився б у необмеженого і усесильного володаря, що видає закони, що забезпечує їхнє виконання і карає за неслухняність. Складовими частинами механізму влади повсюдно визнаються законодавча, виконавча і судова влади, кожна з яких, утілюючи єдність влади, що належить народу, залишається самостійної. Розглянуте питання поділу влади привертає пильну увагу з боку як закордонних, так і вітчизняних теоретиків права. І хоча протягом тривалого історичного періоду дана тема не знаходила відображення у вітчизняній правовій концепції, більш того сам факт поділу влади заперечувався як ідеологічно невідповідний загальної стратегічної мети соціалістичної держави, до дійсного моменту вже можна говорити про визначені результати у вивченні даного питання, як у теоретичному, так і в практичному плані. У вивченні принципу поділу влади можна виділити наступне коло питань: Які історичні корені принципу поділу влади. Як розділяється державна влада по трьох галузях влади: законодавчої, виконавчої і судової. Звязано це в першу чергу з тим, що в радянський час, протягом тривалого історичного періоду дана тема не знаходив відображення у вітчизняній правовій концепції, більш того сам факт поділу влади заперечувався як ідеологічно невідповідний загальної стратегічної мети соціалістичної держави. З корінною реконструкцією держави і відповідних державних структур, що почався на рубежі 80-90-х років ХХ століття в Україні, з висуванням, у звязку з цим, загальнодержавної мети - державотворення, питання місця і ролі принципу поділу влади в правовій державі, його проблематика, здобуває пильну увагу з боку вітчизняних теоретиків права. Для зясування відповідей на ці питання використовувалися нормативні акти, науково-навчальні посібники: М.Н. Марченко “Теорія держави і права”, В.Н. Хропанюка “Теорія держави і права”, М.В. Баглая, Б.Н. Габричидзе “Конституційне право ”, З.М. Черниловского “Загальна історія держави і права”; наукові праці: И.А. Ісаєва, М.Н. Золотухиной “Історія політичних і правових навчань ”, М. Так, наприклад, у роботах И.А. Ісаєва, Н.М. Золотухиной, М. Нормативні акти, зокрема Конституція України, допоможуть усвідомити механізм дії принципу поділу влади. Серед них можна виділити Аристотеля (384 - 322 р. до н.е.), Эпикура (ок. Однак авторство належить, безперечно, двом мислителям, що стали деякою мірою провісниками революційних змін у своїх країнах: англійцеві Джону Локку (1632 - 1704) і французові Шарлю Монтескє (1689 - 1755). Серед цих актів особливу увагу залучають дві: Декларації незалежності Північноамериканських Сполучених Штатів від 4 липня 1776 р. і французька Декларація прав людину і громадянина 1789 року. Її положення підтверджували справедливість війни Північноамериканських Штатів, що були колоніями Великобританії, за свою волю і незалежність. Цілком природно, що хвиля визвольних революцій, почата у Франції, несла ті ж ідеї, що надихали борців за волю й у Новому Світлі. Метою будь-якої політичної асоціації (тобто держави) є огородження природних і невідємних прав людини. Звичайно, автори Декларації мали на увазі не просто який-небудь письмовий текст, названий конституцією або основним законом держави (наступний досвід підтвердила, що диктаторські і деспотичні режими дуже люблять видавати такого роду акти. А закон, що санкціонує подібні діяння, сам по собі протиправний і не може бути основою законності. Це останнє і суть держава. ...Людина по природі своєї є істота політичне, у силу чого навіть ті люди, що анітрошки не мають потреби у взаємодопомозі, беззвітно прагнуть до спільного проживання. У свою чергу, демократія, олігархія й інші форми правління неминуче проробляють визначений цикл еволюції, що включає зародження, підйом і занепад. Англійський філософ Томас Гоббс (1588 - 1679) і його послідовники вважали, що люди в природному стані знаходяться в стані війни всіх проти усіх за принципом людин людині - вовк. До зовсім іншим, прямо протилежним, висновкам приходить один з найвідоміших творців і захисників теор