Теоретичне та історичне обґрунтування принципу розподілу влад. Загальні засади, організація та реалізація державної влади в Україні. Система державного законодавчого, виконавчого, судового органів, принципи та основні засади їх діяльності і взаємодії.
Аннотация к работе
Вступ розподіл влада державний законодавчий Актуальність теми дослідження. Говорячи про актуальність теми принципу поділу державної влади, слід зазначити, що ця тема не є новою в дослідженні, питанням розподілу влади захоплювались ще з античних часів, але наразі в розбудові демократичної держави - України вважаю за необхідне ще раз окреслити основні проблемні аспекти та запропонувати вдосконалення всієї влади країни. Метою даної курсової роботи є дослідження та вивчення принципу розподілу влади в конституційній системі України, а також окремих державних органів як складову принципу розподілу влади, їх функції, взаємодію між собою, систему стримувань і противаг, на прикладі Української моделі державотворення. По-перше, це законорадчий орган (народні збори), у здійсненні функцій якого повинні брати участь цивільні громадяни. Закон має панувати над усіма, підкреслював він [2, с. Звідси виходить, що орган урядовий (управління) має бути підзаконним. Разом з тим з багатьох важливих питань управління магістратури повинні мати вирішальний голос, а народні збори - лише дорадчий. Надалі розвивалися дві основні, альтернативні стосовно одна одної, доктрини поділу влади: доктрина потрійного поділу влади, згідно з якою законодавча, виконавча і судова влади повинні взаємно доповнювати, стримувати й контролювати одна одну; доктрина єдиної влади, за якою мандат на здійснення тих чи інших функцій дає представницька влада, тобто виконавча й судова влади діють лише від імені влади, не будучи її субєктами. В сучасних розвинутих країнах перевага надається першій доктрині, її було сформульовано в працях Дж. Локка та Ш.Л. Монтескє. Законодавча влада як вираження волі народу повинна, за Локком, бути відокремленою від інших і віддана в руки виборному представницькому органу - парламенту. Судову владу Локк не визначає як окрему, а вважає її складовим елементом виконавчої влади, підкреслюючи при цьому, що в здійсненні правосуддя має брати участь народ. Інший французький філософ Ж.-Ж. Руссо тлумачив принцип поділу влади із соціологічних позицій. Канта й Г.В.Ф. Гегеля. Вагомий внесок у процес формування принципу поділу влади зробили М. Драгоманов, М. Грушевський, В. Винниченко та інші. Принцип поділу влади знайшов своє втілення у програмних документах політичних партій, Конституції та деклараціях незалежної України. В сучасних умовах розбудови української державності, проголошення поділу влади в Конституції України значно активізувалися наукові розробки з цієї проблеми, посилились творчі звязки в її дослідженні вчених-правознавців, соціологів, політологів, істориків тощо. Як зазначав П.І. Новгородцев , верховна влада - єдина і неподільна в тому сенсі, що вона за будь-яких обставин не може допустити іншої влади, яка б стояла над нею або поряд з нею [8, с. Президент України Л.Д. Кучма у зверненні до Верховної Ради 12 травня 1998 р. підкреслив необхідність згоди та взаємодії гілок влади, балансу між ними, визначеного Конституцією . Наприклад, у Франції за конституцією 1958 року виконавча влада поділена між президентом республіки та урядом. Така ситуація дозволяла президентові утвердити свою зверхність всередині конституційної системи, а саме - керувати діяльністю уряду.