Принцип народного суверенітету в історії політико-правової думки, теорії права та політичній практиці - Автореферат

Харківський національний університет внутрішніх справ ПРИНЦИП НАРОДНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ В ІСТОРІЇ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ, ТЕОРІЇ ПРАВА ТА ПОЛІТИЧНІЙ ПРАКТИЦІНауковий керівник - доктор юридичних наук, професор Ярмиш Олександр Назарович, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, керівник департаменту з питань діяльності правоохоронних органів Захист відбудеться 29 травня 2009 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Здійснено комплексний аналіз місця принципу народного суверенітету в системі принципів конституційного ладу; запропоновано авторське визначення таких понять, як "народний суверенітет", "народ", "інститут безпосередньої демократії", "референдум", "вибори". Розглянуто принцип народного суверенітету в дії, через аналіз проблем, повязаних з його практичною реалізацією; проаналізовано сутність таких інститутів безпосередньої демократії, як вибори та референдум.Принцип народного суверенітету як фундаментальний принцип демократичної правової держави проголошено Конституцією України: "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ". Конкретизуючи принцип народного суверенітету, Основний Закон стверджує, що право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами (ч. Звідси - виняткове політико-правове значення принципу народного суверенітету як фундаментальної засади, ідеї, вимоги, втілення якої гарантує легітимність публічної влади, а також науково-практичне значення досліджень, присвячених проблемам народного суверенітету. Метою даної роботи є визначення поняття, юридичної природи та змісту принципу народного суверенітету, розробка інших положень, що можуть бути покладені в основу цілісної теорії народного суверенітету. Зокрема, світоглядний діалектичний метод дозволив дослідити принцип народного суверенітету у його розвитку та взаємозвязку з суверенітетом нації та суверенітетом держави; історико-правовий метод використовувався при дослідженні генези політико-правової ідеї народного суверенітету та сприяв її послідовному розкриттю на різних етапах розвитку політико-правової думки; аналіз принципу народного суверенітету в системі принципів конституційного ладу та принципів права ґрунтується, головним чином, на системно-структурному методі; широке застосування отримали формально-логічні методи аналізу та синтезу, що дозволило розкрити зміст понять, які становлять предмет досліджуваної теми, а саме "національний суверенітет", "народний суверенітет", "народ" та ін.Однак, розглядаючи суверенітет в історичній ретроспективі, слід розрізняти суверенітет як явище і суверенітет як поняття. Аналіз теорії суверенітету Жана Бодена, Боссюе, Томаса Гоббса, Спінози та інших абсолютистів дозволив, попри суттєві розбіжності у поглядах цих авторів, визначити певні спільні риси, наявність яких свідчить про те, що у XVI-XVIII ст.. західноєвропейськими філософами були закладені основи теорії суверенітету. В них він стверджує про невідємність природних прав людини, які обмежують державну владу; розвиває теорію народного суверенітету і обґрунтовує принцип поділу влад; висуває вимогу правомірності управління і розмежування законів та адміністративних розпоряджень; і, нарешті, викладає теорію "правомірної" держави, тобто держави, в якій панує закон, однаково обовязковий як для тих, ким правлять, так і для правителів. Історичний аналіз теорій народного суверенітету дозволяє виявити такі особливості виникнення та розвитку цієї ідеї: по-перше, поняття "державний суверенітет", "народний суверенітет", "національний суверенітет", "суверенітет монарха" є самостійними і водночас історично взаємоповязаними; протягом тривалого часу ці поняття не розмежовувалися, а предмет дослідження складав суверенітет як такий, суверенітет як принцип; по-друге, розглядаючи суверенітет в історичній ретроспективі, слід розрізняти суверенітет-явище і суверенітет-поняття, оскільки перше існує з моменту виникнення держави (державний суверенітет), заснування демократичних інститутів (народний суверенітет), а друге було сформульоване набагато пізніше; по-третє, вчення про народний суверенітет мало не стільки теоретичне, скільки практичне значення, оскільки кожна з політичних сил, обґрунтовуючи свої претензії на владу, використовувала цю ідею, посилаючись на волю народу.

Основний зміст роботи