Дослідження проблем правового регулювання примусового виконання обов’язку в натурі. Головні механізми захисту цивільних прав. Забезпечення інтересів кредиторів. Зобов’язання боржника при розгляді спору про витребування речі. Способи відшкодування збитків.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана в Інституті держави і права імені В. М.Корецького Національної академії наук України. Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Семчик Віталій Іванович, Інститут держави і права ім. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Підопригора Оксана Опанасівна, Новокаховський філіал Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, заступник проректора з стратегічних питань кандидат юридичних наук Кот Олексій Олександрович, департамент контрактного права та нерухомості Юридичної фірми “САЛКОМ”, директор З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права імені В.М.Найновіше цивільне законодавство України визначає, що цивільні обовязки, зокрема й в зобовязаннях мають виконуватися належним чином у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, проте це має бути в ідеалі. Застосування такого способу захисту цивільних прав та інтересів як примусове виконання обовязку в натурі на сьогодні є найбільш прийнятним для забезпечення прав та інтересів кредиторів в зобовязаннях, оскільки забезпечує їм повне поновлення порушеного права і дозволяє отримати саме те виконання, заради якого вони укладають договір. Новий ЦК України в ст.16 встановлюючи такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як примусове виконання обовязку в натурі, не визначає підстав та умов застосування такого способу захисту. Не зважаючи на те, що деякі дослідники зосереджували увагу на необхідності вдосконалення системи захисту прав та інтересів в цивільному праві, питання, повязані з розкриттям сутності та місця примусового виконання обовязку в натурі не дістали широкого висвітлення в українській юридичній літературі. Крім цього, в науковій літературі існують суперечливі точки зору щодо співвідношення категорій “примусове виконання обовязку в натурі” і “цивільно-правова відповідальність”.В Розділі 1 „Примусове виконання обовязку в натурі в системі способів захисту цивільних прав судом” автором досліджуються питання, повязані з правом особи на захист своїх цивільних прав, обранням способів захисту цивільних прав, а також визначається місце примусового виконання обовязку в натурі в системі захисту цивільних прав. В підрозділі 1.1 „Право на захист цивільних прав” автором досліджується сутність категорії права на захист цивільних прав, аналізується класифікація способів захисту. З цього приводу автор відзначає, що якщо припустити, що право на захист виникає за умови його порушення або оспорення та передбачення законом його захисту, то таким чином слід визнати неприпустимими так звані превентивні способи захисту, направлені на попередження порушення права, існування яких визнається і прихильниками концепції про самостійність права на захист. Досліджуючи підходи, які склалися в цивільному праві щодо визначення поняття способів захисту, автор відзначає, що способи захисту цивільних прав можна визначити як встановленні цивільним законодавством заходи, які можуть бути реалізовані особою для захисту своїх цивільних прав та спрямовані на припинення та попередження правопорушень, а також на відновлення порушених прав або надання певної компенсації особі, права якої порушені, у випадку неможливості відновлення порушеного права. У підрозділі 1.2 “Примусове виконання обовязку в натурі як спосіб захисту цивільних прав та інтересів” автором визначається загальна характеристика такого способу захисту цивільних прав як примусове виконання обовязку в натурі.Визначено місце примусового виконання обовязку в натурі в системі способів захисту цивільних прав, відповідно з яким примусове виконання обовязку в натурі в залежності від форми реалізації способів захисту відноситься до групи юрисдикційних (процесуальних) способів захисту цивільних прав, реалізація яких відбувається обовязково за участю державних органів примусу; в залежності від сфери застосування, відноситься до числа загальних (універсальних) способів захисту.