Правова природа, підстави, умови та цілі застосування примусових заходів медичного характеру (ПЗМХ). Види ПЗМХ та рекомендації щодо їх оптимізації. Форми та напрямки взаємодії працівників органів внутрішніх справ з представниками психіатричних установ.
Аннотация к работе
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукНауковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Лень Валентин Валентинович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, заступник начальника інституту з наукової роботи Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Кальман Олександр Григорович, Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри кримінального права та кримінології кандидат юридичних наук, доцент Бурдін Володимир Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка, заступник декана юридичного факультету Захист відбудеться „20” лютого 2009 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.727.02 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: 49005, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (м.Щорічно під нагляд психіатричних диспансерів береться із вперше в житті встановленим діагнозом близько 100 тис. осіб, а стосовно 1 300-1 500 осіб у звязку із вчиненням суспільно небезпечних діянь застосовуються примусові заходи медичного характеру. Станом на грудень 2007 р. у психіатричних стаціонарах України у звязку із застосуванням примусових заходів медичного характеру перебувало 2 490 осіб, 43,6 % з яких - у психіатричних стаціонарах із суворим наглядом. Взагалі, значного поширення в науці набув підхід, згідно з яким суспільно небезпечні діяння неосудних осіб не є обєктом кримінологічних досліджень, тому, як наслідок, примусові заходи медичного характеру з позиції кримінології майже не вивчалися, ґрунтовних досліджень в цьому напрямку не здійснювалось. При проведенні дослідження також використовувалися такі наукові методи: історико-правовий - для встановлення генезиси наукових поглядів та законодавства у сфері застосування примусових заходів медичного характеру (підрозділи 1.1, 2.1, 2.4); догматичний - при аналізі ефективності законодавчого регулювання примусових заходів медичного характеру як одного із засобів попередження злочинності та інших суспільно-небезпечних діянь (підрозділи 1.1-1.3, 2.1-2.4, 3.1-3.3); системно-структурний - дозволив визначити місце і роль примусових заходів медичного характеру в системі кримінально-правових засобів попередження злочинності, відмежувати їх від інших видів примусової психіатричної допомоги (підрозділи 1.2, 3.1); конкретно-соціологічні (опитування, інтервювання, анкетування) та статистичний методи використано для узагальнення юридичної практики застосування інституту примусових заходів медичного характеру та зясування недоліків, які при цьому мають місце; порівняльно-правовий - дозволив зіставити положення законодавства України і зарубіжних країн, що регулює питання примусових заходів медичного характеру, і розробити пропозиції щодо вдосконалення відповідних національних норм з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду (підрозділи 2.4, 3.1-3.3); методи наукового аналізу і узагальнення дозволили проаналізувати зібраний емпіричний матеріал, сформулювати висновки та пропозиції щодо підвищення ефективності примусових заходів медичного характеру в попередженні вчинення суспільно небезпечних посягань (підрозділи 1.1-1.3, 2.1-2.4, 3.1-3.3). Емпіричну базу дослідження склали: матеріали опитування 210-и слідчих ОВС та прокуратури, 73-х суддів та працівників прокуратури, 92-х працівників адміністративної служби міліції, 93-х судових психіатрів і лікарів психіатрів з питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру, яке проводилося в Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській та Полтавській областях; матеріали опитування психіатрів спеціального лікувального закладу для психічно хворих при Вільнянській виправній колонії № 20 Запорізької області; результати вивчення 217-и архівних кримінальних справ, де застосовувалися примусові заходи медичного характеру; матеріали 102-х архівних кримінальних справ, у яких призначалися судовопсихіатричні експертизи, розглянуті судами Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської та Полтавської областей; статистичні дані МВС України, МОЗ України та Верховного Суду України за 2002-2008 рр.„Історія розвитку законодавства про примусові заходи медичного характеру” розглянуто основні етапи еволюції інституту примусових заходів медичного характеру. „Поняття та правова природа примусових заходів медичного характеру” надано визначення примусових заходів медичного характеру. „Цілі та підстава застосування примусових заходів медичного характеру” на основі аналізу законодавства автор дійшов висновку, що підставою застосування примусових заходів медичного характеру є суспільна небезпечність особи. На думку дисертанта, до обовязкових умов застосування примусових заходів медичного характеру повинні належати: 1) наявність в особи психічного розладу; 2) факт вчинення особою суспільно небезпечного діяння, передбаченого Особливою частиною КК України.