Правова природа та сутність примусових заходів медичного характеру і примусового лікування. Мета примусових заходів медичного характеру, підстави їх призначення, види й порядок застосування. Судова практика застосування примусового лікування в Україні.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВНауковий керівник доктор юридичних наук, доцент Савченко Андрій Володимирович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального права Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Ярмиш Наталія Миколаївна, Національна академія прокуратури України, професор кафедри кримінального права та кримінології доктор юридичних наук, професор Пєтков Валерій Петрович, Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, проректор Харківського національного університету внутрішніх справ - начальник Кіровоградського юридичного інституту З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м.У кримінальному праві України питання застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування вважаються одними з найбільш складних і комплексних, що зумовлюється, передусім, багатогранністю цього інституту - він перебуває на перехресті юридичної і медичної наук та поєднує в собі елементи як правових галузей знань (кримінального, кримінально-виконавчого, кримінально-процесуального, адміністративного права тощо), так і соціологічних та медичних (психіатрію, психологію, галузі клінічної медицини тощо). Водночас із примусовими заходами медичного характеру та примусовим лікуванням повязано багато сфер життя будь-якого цивілізованого суспільства. При цьому українські суди у 2007 р. застосували: а) 1110 разів примусові заходи медичного характеру до 1196 осіб (2003 р. Підґрунтя вирішення багатьох правових аспектів примусових заходів медичного характеру та примусового лікування заклали фахівці у сфері медицини, психології та психіатрії (зокрема, І.М. Для досягнення поставлених мети та завдань дисертаційного дослідження в роботі використано такі методи: діалектичний - при зясуванні сутності та значення примусових заходів медичного характеру й примусового лікування як кримінально-правових категорій, при встановленні їх звязків із сферами інших галузей законодавства, соціальними процесами та явищами (застосовувався у всіх розділах); історико-правовий - при історичному аналізі кримінально-правової регламентації примусових заходів медичного характеру та примусового лікування (підрозділ 1.1); порівняльно-правовий - при дослідженні зарубіжного кримінального законодавства в частині встановлення дієвості застосування зазначених заходів (підрозділ 1.3); формально-юридичний - при дослідженні положень КК України, інших законів та нормативно-правових актів, з точки зору правильності тлумачення юридичних термінів і формулювань, їх відповідності законодавчій мові й техніці (застосовувався у всіх розділах); системно-структурний - при визначенні місця примусових заходів медичного характеру та примусового лікування в системі норм КК України, зясуванні особливостей їх нормативних конструкцій та проведенні відповідних класифікацій (підрозділ 1.2, розділи 2 і 3); соціологічний - при вивченні матеріалів судової та медичної практики, при здійсненні власних емпіричних досліджень (підрозділ 1.2, розділи 2 і 3, додатки); статистичний - при встановленні статистичних даних про осіб, яким призначалися примусові заходи медичного характеру та примусове лікування, опрацюванні різних статистичних відомостей (застосовувався у всіх розділах).Остаточне оформлення примусових заходів медичного характеру та примусового лікування в межах єдиного кримінально-правового інституту, незважаючи на те, що відповідні історичні нормативно-правові акти розмежовували положення про ці заходи примусу, відбулося у КК України 2001 р. Доведено, що примусові заходи медичного характеру та примусове лікування: 1) є дійсно примусовими, а не насильницькими (з цим згодні 90,0% опитаних дисертантом медичних працівників); 2) мають подвійний характер, тобто одночасно є і юридичними, і медичними; 3) не належать до форм реалізації кримінальної відповідальності; 4) не є кримінальним покаранням, як основним, так і додатковим, оскільки відрізняються від нього, передусім, правовою природою, метою, видами, строками, порядком застосування, правовими наслідками тощо; 5) не є звичайними заходами медичного впливу, що регламентуються законодавством про охорону здоровя, адже вказане лікування, насамперед, має більш широкі межі застосування, оскільки не повязане з фактом вчинення особою суспільно небезпечного діяння; 6) застосування цих заходів примусу не можна розглядати як порушення прав людини і громадянина. Отже, примусові заходи медичного характеру - це заходи обмежувального характеру, що полягають у застосуванні на підставі рішення суду медичного впливу в примусовому порядку до осіб, які вчинили злочини або суспільно небезпечні діяння, передбачені КК України, та мають психічні хвороби або хвороби, що становлять небезпеку для здоровя інших осіб, з метою їх вилікування або поліпшення стану їх здоровя та забезпечення безпеки суспільства.