Аналіз норм російського законодавства XVIII - першої половини ХІХ століття, якими регулювалося досягнення примирення у правових спорах. Оцінка відповідних процедур та актів в українській практиці, які уможливлювали мирне вирішення юридичних конфліктів.
Аннотация к работе
Примирення у дореформеному законодавстві Російської імперії та правозастовній практиці…Примирення у сучасній правовій практиці України є одним з ефективних способів залагодження спорів, що зумовлює як законопроектні роботи щодо врегулювання медіації та інших форм примирних процедур, так і пошук оптимальних форм впровадження ідеї примирення у правовій культурі суспільства. У даному творі автор досліджував проблеми співвідношення мирової угоди і судового рішення, розглядав систему схиляння сторін до миру, прийняту у законодавстві Франції, Німеччини та інших європейських країн та в російському Статуті цивільного судочинства 1864 р., відмітивши його недоліки. Указаним нормативним актом було закріплено мету примирної діяльності совісного суду: 1) забезпечення обом сторонам законного, чесного та без судової тяганини життя; 2) припинити ворожнечу, суперечки та спори; 3) надати кожній стороні те, що їй належить; 4) полегшити навантаження судів примиренням сторін, що сперечаються. Якщо й на цій стадії примирення досягнути було неможливим, суд відмовлявся від вирішення справи, а сторони мали право звернутися до загального суду (ст. Навіть після публікації про банкрутство та оголошення конкурсу (тобто продажу майна боржника) кредитори мали право одностайним своїм рішенням вчинити вільну угоду з боржником з подальшим оголошенням її у суді (ст.