Етнічні, економічні, політичні та військові проблеми прикордоння. Інженерне зміцнення західного та південно-західного прикордоння СРСР. Програма будівництва фортифікаційних споруд. Нейтралізація наступу сил противника. Прикордонні бої червня 1941 р.
Аннотация к работе
ПРИКОРДОННЯ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ У ВОЄННІЙ ДОКТРИНІ СРСР 1920-1930-х рр. прикордоння фортифікаційний споруда будівництво
Роман ПодкурНинішні події україно-російської "гібридної” війни вкотре привернули наукову увагу до кордону не лише як до маркера адміністративних меж держави, а й до цілого комплексу повязаних з ним етнічних, економічних, політичних та військових проблем прикордоння. Так, чисельність Червоної армії, що наприкінці громадянської війни нараховувала понад 5,5 млн чол., було скорочено у десять разів - до 561 тис. Звичайно, що такої кількості військ у межах радянських республік було недостатньо навіть для проведення мінімальних оборонних заходів. Паралельно М.Фрунзе пропонував для нейтралізації наступу переважаючих сил противника задіяти у прикордонних регіонах можливості так званої "малої" (партизанської) війни: "Якщо держава приділить цій справі доволі серйозну увагу, якщо підготовка цієї "малої війни" проходитиме систематично і планомірно, то можна створити для армії противника таку обстановку, за якої, незважаючи на всі свої технічні переваги, вона виявиться безсилою перед порівняно погано озброєним, але ініціативним, сміливим і рішучим супротивником". Це, зокрема, створення законспірованої мережі диверсійних груп і диверсантів-одинаків у містах, на залізниці західніше від майбутніх укріплених районів; підготовка маневрених партизанських груп, здатних діяти в тому числі на незнайомій місцевості; виготовлення та вдосконалення спеціальної зброї й мінно-підривних засобів для диверсантів і партизанів; забезпечення останніх радіозвязком та створення мережі радіоцентрів далекої дії; проведення попередньої підготовки для влаштування загороджень на дорогах, знищення мостів тощо. Так, у вересні 1925 р. командир 7-ї роти 4-го Червонопрапорного Коростенського залізничного полку І.Старинов (згодом один з ініціаторів створення у СРСР військ спеціального призначення) був відряджений у розпорядження дорожньо-транспортного відділу ОДПУ СРСР Південно-Західної залізниці як "фахівець з улаштування загороджень для забезпечення відходу військ на випадок агресії".