Прикордонні території України та Росії, що об"єдналися в рамки єврорегіонів "Слобожанщина" та "Ярославна" - Дипломная работа

Зміст Вступ РОЗДІЛ I. Теоретичні засади транскордонного співробітництва 1.1 Сутнісні характеристики транскордонного співробітництва 1.2 Правові аспекти транскордонного співробітництва в Україні Висновки до розділу I РОЗДІЛ II. Розвиток транскордонного співробітництва між Україною та Росією, роль єврорегіонів 2.1 Чинники розвитку співробітництва у прикордонних регіонах України та Росії 2.2 Аналіз та особливості організації єврорегіонів України та Росії 2.2.1 Особливості формування та розвитку єврорегіону „Слобожанщина” 2.2.2 Характеристика діяльності єврорегіону „Ярославна” Висновки до розділу II РОЗДІЛ III. Шляхи вдосконалення єврорегіональної співпраці України та Росії Висновки до розділу III Висновки Список використаних джерел та літератури Додатки Вступ В умовах розвитку глобалізаційних та інтеграційних процесів виникла необхідність включення регіону в активну міжнародну діяльність. Процеси розширення Європейського Союзу, різні ступені участі у них України, утворення нових союзів, розвиток програм щонайширшого спрямування, зумовили необхідність пошуку нових шляхів реформування економічних звязків областей та залучення до господарських процесів у регіонах нових потенційних інвесторів та надання сприяння вже працюючим підприємствам. Вздовж периметра державного кордону були створені єврорегіони, вільні економічні зони, які формують стратегію по співпраці з Росією, Білоруссю, країнами Центральної та Південно-Східної Європи. Співробітництво України та Російської Федерації у прикордонних територіях та спільно створених єврорегіонах. Прикордонні території України та Росії, зокрема Харківську та Сумську області України та Белгородську та Курську області Російської Федерації. Також було системно проаналізовано спільні україно-російські транскордонні регіони. Варто зазначити, що проблеми транскордонного співробітництва аналізуються в багатьох наукових працях, зокрема в таких авторів як: З. Петренко, О. Стельмаха, П. Бєленького, М. Долішнього, М. Лендьєл, Н. Луцишина, Ю. Макогона, С. Максименко, М. Максимюка, Є. Кіш та інших. Така діяльність передбачає прискорення соціально-економічного розвитку транскордонних регіонів та країни в цілому. Транскордонне співробітництво в умовах розвитку інтеграційних процесів має властивість прискорювати процеси вирівнювання якості життя населення прикордонних територій, сприяти досягненню вільного переміщення товарів, капіталів і людей через кордон. Найяскравішим прикладом у Західній Європі є кордон Німеччини, а серед країн Центральної та Східної Європи зразком служить досвід Польщі, яка також з усіма сусідами створила єврорегіони. Окремо в плані розвитку прикордонного співробітництва слід виділити досвід Росії, яка в основному межує з країнами, котрі вийшли з колишнього суцільного господарського комплексу і просто приречені на співпрацю з нею загалом і з окремими її регіонами зокрема. Перехідною формою від функціонального до територіального типу вважається регіональний рада, до якої включаються політики з партнерських регіонів для вирішення конкретних завдань в рамках робочих груп [39; с. Термін єврорегіон виводиться з найстаршої ініціативи транскордонного співробітництва «Єврорегіон», яку було створено у 1958 році [24; с. Головні риси, що характеризують єврорегіон: - географічна - єврорегіон є територією, яка має конкретне географічне положення; - політична - частини цієї території знаходяться під юрисдикцією суверенних держав, які мають спільний кордон; - адміністративна - єврорегіон утворюють прикордонні регіони держав, що мають спільний кордон; - функціональна - єврорегіон є формою транскордонного співробітництва. До документів, які становлять міжнародну законодавчу базу для транскордонного співробітництва і єврорегіонів належать договори, укладені міжнародними організаціями, а особливо Радою Європи, чи Асоціацією Європейських Прикордонних Регіонів. У 1994 р. була створена Рада керівників прикордонних областей Російської Федерації та України (протяжність спільного кордону 3,2 тис. км.). В сучасних європейських регіональних дослідженнях виділяють такі рівні регіональної прикордонної політики: • відносини між органами центральної влади та регіонами; • державне втручання у розвиток окремих територій з метою подолання суттєвих регіональних відмінностей в умовах життя та підприємництва; • власна політика регіонів : соціальна, економічна, промислова, демографічна [39; c.70-71]. До складу Ради входять по 10 представників, делегованих кожною із Сторін.