Поняття порошків як одної з найбільш древніх лікарських форм, технологія та особливості їх виготовлення, значення та використання в сучасній фармацевтиці. Класифікація порошків, різновиди та біофармацевтична оцінка. Контроль якості, пакування порошків.
Аннотация к работе
Зміст Зміст 1 Вступ 2 Порошки, як лікарська форма, їх класифікація, біофармацевтична оцінка 3 Стадії технологічного процесу виготовлення порошків, їх характеристика 8 Контроль якості, правила пакування і оформлення до відпуску недозованих порошків 18 Власна технологія недозованих порошків 22 Практична частина 42 Висновки та рекомендації 63 Список використаної літератури 64 Вступ Порошки - одна з найбільш древніх лікарських форм, що вживалася в медичній практиці ще за 2500-3000 років до нашої ери і не втратила значення дотепер. Порошки є компонентами майже усіх лікарських форм, через те що їх основною перевагою являється зручність введення до лікарської форми та простота в зберіганні і перевезенні, більшість з них легко подрібнюються без допоміжних засобів, змішуються до утворення однорідної консистенції. Часто застосовуються як допоміжні речовини в приготуванні лікарських засобів з сильнодіючими та на Порошки, як лікарська форма, їх класифікація, біофармацевтична оцінка Порошки - тверда лікарська форма для внутрішнього і зовнішнього застосування, що складається з одної чи декількох подрібнених речовин і має властивість сипкості. Звичайними допоміжними речовинами при виготовленні порошків лікарських речовин є розріджувачі, застосовувані у випадку порошкування отрутних і сильнодіючих препаратів, що прописуються в дуже малих дозах, і розчинники - частіше концентровані розчини етилового чи спирту ефіру. Цукор молочний (Saccharum lactis) являє собою кристалічний білого кольору порошок без запаху, слабко солодкого смаку, добре розчинний у воді. Виходить з цукрового очерету і цукрового буряка. Недоліки порошків: · повільніша терапевтична дія порівняно з рідкими лікарськими формами; · погана здатність до зберігання через велику питому поверхню (легко втрачають або поглинають воду, окисляються і т. п.); · незручність прийому пахучих, барвних і речовин, що мають неприємний смак; · подразна дія на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Наприклад, леткі і барвні речовини відпускають у капсулах. Для лікарських речовин, що викликають подразнення слизової оболонки (еуфілін, кислота ацетилсаліцилова, натрію бромід та ін.), а також для речовин, що у шлунку піддаються метаболічному перетворенню з утворенням неактивних чи небажаних продуктів, застосовують кишковорозчинні оболонки (у формі таблеток чи капсул). Порошки для внутрішнього (орального) застосування являють собою лікарську форму, що складається з твердих вільних сухих часток різного ступеня подрібнення. До порошків для внутрішнього застосування відноситься більшість екстемпоральних порошків у дозуванні від 0,1 до 1,0 г на прийом. Основні вимоги, які висуваються до порошків: · сипкість; · рівномірний розподіл речовин у всій масі складного порошку; · однорідність змішування; · точність дозування; · стабільність. Якщо немає вказівок в окремих статтях, порошки для внутрішнього застосування повинні бути подрібнені до 0,16 мм (ДФ XI). Нюхальні порошки, навпаки, щоб уникнути їхнього попадання в гортань і бронхи, варто подрібнювати до середнього розміру часток 0,2 мм. Це звязано з тим, що багато інгредієнтів, які входять до складу присипок (наприклад, біла глина, тальк і т. п.), можуть містити хвороботворні мікроорганізми. Стадії: · дозування, · пакування · оформлення Необхідність виконання тих чи інших технологічних стадій при готуванні порошків залежить від складу рецептурного пропису, їх медичного призначення і фізико-хімічних властивостей лікарських речовин (агрегатний стан, щільність, колір, запах та ін.). Так, наприклад, подрібнення в ступці характеризується поєднанням стирання з роздавлюванням, а розмелювання в дисковому млинку «ексцєльсіор» звязано з розриванням і стиранням, і т. п. Основоположником фізико-хімічної механіки академіком П.А. Ребіндером була запропонована єдина теорія подрібнення. При подрібнюванні необхідно враховувати максимум завантаження ступки, що, за В.Д. Козьміним, не повинен перевищувати 1/20 обсягу, щоб забезпечити оптимальне подрібнення лікарських речовин. ППК Дата № рецепта Rp.: Dibazoli 0,1 Sacchari 0,3 Misce, fiat pulvis Da tales doses №10 Signa.